Тернополянин Віталій Барилко розповів про секрети – свої та «МастерШеф 2»

Майже два місяці вся Тернопільщина, затамувавши подих, спостерігає за подіями на кухні кулінарного шоу «МастерШеф 2», адже там, серед кращих кухарів країни, змагається і наш земляк Віталій Барилко — творчий і непосидючий банкір, який не уявляє свого життя без кулінарії.
В інтерв’ю газеті «Місто» Віталій розповів про те, як потрапив на шоу, кого із суддів боїться найбільше та який ресторан хотів би відкрити у Тернополі.
– Звідки взялося твоє захоплення кулінарією?
– Готувати почав завдяки матері, яка все життя присвятила кулінарії. Ще з дитинства завжди допомагав їй на кухні, і мені це дуже подобалось. Спершу навчився робити салат, а потім з гордо піднятою головою приносив його рідним. А в шестирічному віці навіть спробував посмажити деруни. Тоді нікого не було вдома, а мені дуже захотілося саме цієї страви. Пригадав, як їх готує мама. В результаті вся кухня була в борошні, сковороду мама відмивала дуже довго, але кілька дерунів все ж вдалися.
– Після закінчення школи у тебе не виникало бажання здобути професію кухаря?
– Ні. Я гуманітарій, людина творча. Люблю малювати, співати, танцювати, займатися туризмом. Хотів навчатися на дизайнера, однак мама вважала, що це не чоловіча професія і наполягла, щоб я обрав фах банкіра. Звичайно, доводилось пересилювати і вчити те, що абсолютно чуже. Зате я реалізовував себе в студентському самоврядуванні, грав у КВН та саме у студентські роки почав серйозно готувати. Та все ж закінчив університет з червоним дипломом.
– Хто спонукав тебе взяти участь у шоу?
– Це мої співробітники. Ми завжди обідаємо разом і розподіляємо, що кожен має принести. Вони завжди хвалили мене і казали, що гарно готую. Тому, коли розпочався кастинг на шоу, почали підштовхувати мене, щоб я заповнив анкету. Я й погодився, але абсолютно несерйозно до цього поставився. Через кілька днів мені зателефонували і запросили у Київ на перший відбір.

– Чи складно було ввійти до двадцятки найкращих?
– Так, це було щось неймовірне. Спершу кожен мав приїхати в столицю з готовою стравою, яку оцінювали професійні кухарі, розпитували нас, як ми готували її. Я представляв телятину, фаршировану горіхами, з вишневим соусом. Через кілька тижнів мені зателефонували і сказали, що я пройшов у сотню найкращих кухарів-аматорів України. Я був на сьомому небі від щастя. Адже на конкурс подали 13 тисяч заявок, а такий неймовірний шанс випав саме мені.
– Що ти готував під час кастингів?
– Під час наступного відбору потрібно було приготувати страву за 40 хвилин. Я обрав рибу. Однак судді вирішили дати мені додаткове завдання – наосліп вгадати шість овочів з восьми. На щастя, я справився з цим завданням, адже куштувати довелося і баклажан, і фенхель, і селеру. Не просто їх розпізнати у сирому вигляді. Далі був конкурс на техніку – потрібно було правильно нарізати картоплю кубиками та соломкою. Щоб обрати 35-ку найкращих, нам дали живу курку, і з будь-якої її частини потрібно було щось приготувати. Я зробив мікс салату і фаршировану грудинку з грибами, сиром і зеленню. Далі було командне змагання. Нас поділили на п’ять груп і дали завдання приготувати ресторанну страву. Я і моя команда приготували овочі і гриль, стейк із соусом “Башамель”. Нам пощастило, бо з інших команд “вилітали” по двоє-троє учасників, а наша повним складом увійшла до 20 найкращих кухарів-аматорів України.
– Чи не важко було працювати перед камерами?
– Спершу це було незвично – ти біжиш кудись, а перед тобою камера. Загалом на знімальному майданчику було близько 40 камер. Згодом всі до цього звикли. Мені дуже допоміг кількарічний досвід гри у КВН.
– Яка твоя улюблена страва?
– Я дуже люблю рибу. І їсти її, і готувати.
– Які спеції любиш?
– Аніс, гвоздика та куркума.
– Що останнє готував?
– Вчора ввечері я готував київську котлету і шоколадні брауні з апельсиновою карамеллю.
– Ти куховариш кожного дня?
– Ні, на жаль, на це не завжди вистачає часу. Але я дуже люблю цим займатися і відчуваю насолоду від самого процесу приготування страви.

– Які таємниці приготування страв ти відкрив для себе під час шоу?
– Судді завжди наголошували нам, що готувати потрібно з хорошим настроєм, адже вся енергетика переходить у страву. Коли вона позитивна, то їжа виходить яскравою і смачною.
– Які випробування на шоу були для тебе найважчими?
– Напевне, це майстер-клас з нарізання картоплі. Адже кубики мали бути однаковими — сантиметр на сантиметр і з рівними гранями. Я не мав жодної практики в цьому, але, на щастя, мені вдалося пройти це випробування.
– Хто з кухарів є для тебе авторитетом?
– Ну, звичайно, Ектор, адже він входить у сотню найкращих кухарів світу. Я пишаюся, що міг навчатися у нього. Ще дуже подобається Юлія Висоцька, ну і, беззаперечно, найкращою є моя мама.

– Який ресторан ти хотів би відкрити в Тернополі?
– Якщо б мені випала така нагода, то зробив би заклад з новою для нашого міста кухнею. Можливо, це буде азіатська. Готував би хробачків, личинок. Можливо, експериментував би у стилі «фюжен», поєднуючи різноманітні світові кухні з українською. Наприклад, картопляне пюре з жаб’ячими лапками.
– Які твої найзаповітніші мрії?
– У мене дуже багато мрій. Якщо обрати три найважливіші, то це жити в приватному будинку з красивим подвір’ям, займатися улюбленою справою та жити за кордоном у якійсь теплій країні.

Юля Томчишин