Росіяни замінували навіть кошик із живим кошеням, – тернопільський поліцейський Андрій Гожій

Порожня траса Київ-Чоп, розбиті дороги, зруйновані будинки, спалена ворожа техніка. Саме так Київська область зустріла на початку квітня зведений загін поліції Тернопільщини. Поліцейські очищали території від ворожих «сюрпризів» та допомагали місцевому населенню.

Андрій Гожій – начальник сектору дізнання Головного управління Нацполіції Тернопільщини. У 2014-му поліцейський у складі зведеного загону виконував бойові завдання у Попасній на Луганщині. Після вторгнення росіян у лютому 2022 року він один з перших зголосився їхати на деокуповані території. Поліцейський бачив руїни на сході України ще вісім років тому й не хотів, щоб війна прийшла і в його домівку на Тернопільщині.

Загін під керівництвом Андрія Гожія вирушив на Київщину 6 квітня. Буча, Гостомель, Макарів – це лише частина населених пунктів, де поліцейські виконували бойові завдання.

Поліцейський згадує, що росіяни тікали, але частина загарбницьких військ таки залишалася на території, ховалася в лісах і селах.

«Мотивувати не потрібно було нікого, бо загін складався з добровольців. Всі знали, куди їдемо. Ніхто не боявся, не вагався, – каже поліцейський. – На в’їзді у Київську область нас зустріла розбита ворожа техніка, на дорогах – знищені цивільні авто».

Першим був Макарів. Поліцейські обійшли кожне подвір’я, перевірили всі будинки й господарства.

«Наша робота полягала у проведенні стабілізаційних заходів на території, виявленні вибухонебезпечних предметів, адже люди планували повертатися. Від цього залежало їхнє життя, спокій і безпека. Вражала підступність росіян: вони замінували навіть кошик з живим кошеням», – згадує Андрій Гожій.

Тікаючи, окупанти залишили чимало вибухонебезпечних «подарунків»: «розтяжки», міни в будинках, гранати – на ліжках й у простирадлах. Узбіччя доріг, поля, будинки – все заміноване. Якось на хуторі поліцейські знайшли 94 міни. Їх наші захисники згодом «повернули» ворогу на бахмутському напрямку.

«Ми намагалися їхати лише центральними дорогами. На шляху валялися уламки будинків, арматура, скло. Проблема, з якою часто стикалися, це пробиті колеса. Відтак, використовували транспорт мінімально. Більше обстежували території пішки».

Андрій пригадує, що по селах та лісах ховалися переодягнені в цивільне окупанти, які не встигли втекти. У такі моменти поліцейським ставав у нагоді пароль «паляниця».

Людей на вулицях практично не було. Але ті, хто лишилися, зустрічали воїнів і поліцію щирими обіймами, словами подяки та гарячим чаєм. Якось дівчинка подарувала Андрієві браслет із написом «Все буде Україна», який сама сплела у підвалі під час окупації. Така підтримка надихала правоохоронців, давала сили працювати далі.

Вдруге загін поліцейських з Тернопільщини поїхав у відрядження наприкінці червня. Цього разу це був бахмутський напрямок.

Андрій Гожій переконаний: як би важко не було – Україна переможе. Тож зараз разом із побратимами робить усе, щоб війна закінчилася, а його два сини жили в мирній країні.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *