«Дві з половиною доби ворог атакував наші позиції дронами, але ми втримали свій сектор», – спецпризначенець бригади НПУ «Лють» Євгеній Кичак
На захист Батьківщини Євгеній став ще у 2014 році. У складі роти поліції особливого призначення він брав участь в обороні Попасної. Після повномасштабного вторгнення поліцейський звільняв окуповані росіянами території Київщини, виконував бойові завдання на Харківщині та Донеччині. Отримав поранення, а після реабілітації продовжив службу та долучився до Об’єднаної штурмової бригади Нацполіції «Лють».
Євгеній Кичак носить погони вже понад 13 років. Спочатку служив за контрактом у ЗСУ, а пізніше одягнув форму поліцейського. Свій бойовий шлях він розпочав у 2014 році, перша його ротація була до Луганської області.
Після повномасштабного вторгнення Євгеній разом з колегами зі штурмового полку Нацполіції «Сафарі» на Запоріжжі у селищі Вільноандріївка готувався до штурмових дій. Одного дня був приліт ракети й поліцейський отримав поранення.
Після лікування та реабілітації Євгеній повернувся у стрій та долучився до Об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», а саме — батальйону спеціальних операцій «Еней».
«Батальйон «Еней» спеціалізується на різноманітних та надзвичайно складних військових операціях, щоб нанести максимальну шкоду противнику. Довелося освоїти різну вогнепальну зброю. Ми вчилися діяти злагоджено, як єдиний механізм».
Перший вихід Євгенія на бойові позиції був у Вовчанську.
«Ми повинні були «зачистити» приміщення та тримати там оборону, аби противник не зміг піти далі. Було важко, ворог обстрілював нас із мінометів, кулеметів, атакував дронами, утім ми завдання виконали. Бій із ворогом на відстані десяти метрів – це досить екстремально. Ти розумієш, що треба знищити противника, бо від цього залежить не лише твоє життя, а й життя побратимів».
Боєць зізнається, що кожен бій неабияк загартовував. І саме злагоджені дії та хороша фізична підготовка часто рятували життя. Адже на собі доводилося переносити, окрім повної екіпіровки, додаткові боєкомплекти, зброю, харчування та інші речі.
«Найбільша вага, яку я носив, це майже 45 кілограмів. Все залежало від того, що і скільки брав із собою. Екіпірування — це твоє тіло. На скільки комфортно все вибудуєш, на стільки зручно буде працювати».
Проте фізична підготовка, каже Євгеній, це ще не все, що допомагає у бою. Кожен воїн повинен добре володіти навичками надання домедичної підготовки. Поліцейський пригадує, що в одному з боїв, який тривав безперервно майже добу, Євгеній отримав три поранення, але зумів допомогти не лише собі, але й побратимам.
«Мій побратим Богдан на псевдо Джагер отримав важке поранення від FPV- дрона. Осколки посікли мені шолом, спину та руки. Я оцінив поранення Богдана і максимально швидко став надавати йому домедичну допомогу. Противник сильно давив дронами та артилерією. Тоді на мене знову скинули з дрона вибухівку і я отримав поранення в руку, а через 15 хвилин ще один приліт поруч і він посік плече, а два уламки увійшли в шию. Добре що сонну артерію не зачепили».
Одне з головних бажань бійця на псевдо Кеня — вигнати ворога з нашої землі, щоб ніколи не гинули люди. Після війни він планує продовжити службу та передавати свій досвід молодим колегам.
Департамент комунікації
Національної поліції України
