Богдан Гаврилишин: Неефективність уряду виснажує Україну
Богдан Гаврилишин — засновник благодійного фонду свого імені, який сприяє становленню людей нової генерації (стипендії, гранти, стажування), член Римського клубу (міжнародна організація, в яку входять представники політичної та економічної еліти 30 країн світу), директор Міжнародного інституту менеджменту МІМ-Женева, фундатор економічного форуму в Давосі, учасник Ініціативної групи «Першого грудня». Автор понад 100 статей iз менеджменту, освіти в галузі менеджменту, економічного та політичного середовищ. А ще його називають громадянином світу: у свої 89 років побував у 89 країнах світу. Економіст зі світовим ім’ям поділився своїм баченням ситуації в Україні, розповів про реформи, чинну владу та війну.
«За період незалежності жодна влада не була ефективною»
— Богдане Дмитровичу, рік тільки почався, а ви вже працюєте на повну потужність — зустрічі, презентації, інтерв’ю. Що вам додає сил — фізичні вправи, інтелектуальний спорт, музика чи хобі?
— Сама праця дає мені силу. Я даю натхнення молодим людям, які беруть участь у моїй програмі «Молодь змінить Україну». Це моя головна праця, якій я присвячую більшість своєї енергії і часу. Також сили і мотивації мені додає думка, що можу робити щось для своєї Батьківщини. Вважаю благословенням, що мені дано таке робити. І робота з молоддю, звісно, є цікавою.
— Що ви думаєте про іноземців в українській політиці — правильно залучати їх до участі в керуванні державою чи навпаки?
— Це помилка. Мені здається: вони мало знають Україну, аби плідно тут працювати. Винятком є хіба Наталія Яресько, адже вона українка, знає українську мову, живе в Україні з 1992 року і знає свою ділянку роботи — фінанси. Інші іноземці в українській політиці мають єдину перевагу — вони не корумповані.
— Чи представники нової постмайданівської влади звертались до вас за порадами, скажімо, з підбору ефективних управлінців чи стратегічних рекомендацій?
— Ні, не зверталися. Хоча Президент мене дуже добре знає. Він багато разів був у моєму офісі перед тим, як став Президентом. Ми знайомі вже 20 років. Можливо, він дуже зайнятий. Але я радий, що він не звертався до мене, бо вважаю, що він зробив деякі речі неправильно. Тож спілкування з ним було б досить гострим. Яценюка також давно знаю, але можу сказати, що він не мудро працює як Прем’єр-міністр. Хоча на папері — він найбільш освічена і досвідчена людина.
Наша влада неефективна. Взагалі за період незалежності влада не була ефективною. Були тільки два короткі періоди, коли влада працювала добре: влітку 1996 року, коли подолали інфляцію, ввели в обіг національну валюту гривню і прийняли Конституцію (до речі, її архітектуру нам допоміг створити колишній президент Швейцарії). А вдруге — у 2000—2001 роках, коли українська економіка почала відновлюватися та зростати. Тоді це було досягнуто завдяки ефективній співпраці Віктора Ющенка як Прем’єр-міністра та Юлії Тимошенко як віце-прем’єр-міністра.
Я тоді працював радником Віктора Ющенка і був свідком, коли Юлія Тимошенко прийшла до нього і запропонувала: «Наші підприємства, які виробляють електроенергію, а також компанії, які її продають, співпрацюють на основі бартерних угод. Відповідно, держбюджет недоотримує значнi кошти через несплату податків». Наступного дня були підписані відповідні розпорядження Прем’єр-міністра про перехід на монетарний розрахунок транзакцій між компаніями-виробниками та компаніями-продавцями електроенергії. І відразу почався приплив коштів у держбюджет, і за цей період економіка зросла на 9% без жодної інфляції. Очевидно, що тодішній Президент Леонід Кучма побачив в особі Віктора Ющенка реформатора і конкурента, тож відправив його у відставку.
«Корупція — основне гальмо реформ»
— Чи вирішить реформування енергоринку питання мільярдних дір у бюджеті? Чи процес відбудеться формально, а насправді ці надприбуткові сфери контролюватимуть невеликі групи людей?
— У мене немає оптимізму, що реформування, зокрема і в енергосфері, пройде ефективно. Чому? Тому що реформатори повинні бути порядними компетентними патріотами. Вони є, але їх недостатньо для прийняття доленосних, зокрема економічних, рішень. Вони не є критичною масою. Україну потрібно не реформувати, а трансформувати. Нам потрібно міняти все — цілу структуру влади, економічну систему. Крім того, основним гальмом реформ є корупція. Уже створено низку антикорупційних органів, однак чи візьмуться вони за корупцію на найвищому рівні — це питання…
— У рамках проекту «Молодь змінить Україну» ви виховали і виховуєте своїх послідовників. Чи маєте в Україні спадкоємця свого стратегічного мислення, поглядів?
— Когось конкретно — ні. Я вважаю, що ми не повинні мати якогось сильного лідера. Не вірю, що це добре для країни. Оскільки лідер, який є сильним ще й інтелектуально, захоче стати диктатором. Тож у програмі «Молодь змінить Україну» ніколи не говоримо про лідерів. Навіть якщо людина має унікальні і перспективні ідеї, вона одна не зробить багато, важливою є команда, де ідеї кристалізуються, відшліфовуються та реалізуються.
У нашій програмі кваліфіковані кандидати формуються в групи по 7 людей. Потім вони вибирають країну, яку хотіли б вивчити в рамках поїздки туди, попередньо маючи зустріч із послом цієї країни в Україні. План навчання вони розробляють самі, узгодивши місця свого стажування (парламент, адміністрації різних рівнів, неурядовий сектор).
Це молоді люди, які прийняли рішення жити в Україні і після програми повернутися в Україну для її розбудови. На жаль, багато сучасної молоді міркують, як утекти з України в пошуку кращого життя.Тому моя програма завершиться тоді, колиУкраїна повною мірою стане ефективною державою.
«Україну виснажує не тільки війна, а й те, як керує українська влада»
— Війна в Україні виснажує не тільки українську економіку, її інвестиційну та інтеграційну перспективу, вона руйнує перспективу для великої кількості молодих людей. До чого це може призвести?
— Це дилема. Війна — необхідний шлях до свободи. Однак я думаю, що війна не триватиме вічно… Не буде вічно тривати Російська Федерація. Я можу це прогнозувати, і не я один так вважаю. Але країну виснажує не тільки війна, а й те, як керує українська влада. Взагалі неефективність цього уряду виснажує Україну, незважаючи на її великий потенціал.
Скажімо, нині у владі є люди, які мають колосальний вплив на внутрішню політику України, а також на її репутацію у світі. Однак я їх пам’ятаю ще в адміністрації одного з попередніх президентів України. У своїй книзі «Залишаюсь українцем» я їх називаю «банда чотирьох», а медіа називали їх «любі друзі». Я б про це не згадував, однак ці люди й досі керують.
— Чи справді вважаєте, що при такому спадковому рівні клановості можна говорити про політичну свободу, економічний добробут, соціальну справедливість в Україні?
— У нас є класична олігархічна система. Самі олігархи не пішли в політику, але делегували туди своїх представників. І, відповідно, відбулося змішання інтересів їхнього бізнесу й інтересів України. Відповідно, виник конфлікт інтересів.
Слід було цю систему клановості відразу жорстко зруйнувати, використовуючи всі законодавчі важелі.Так само Президент мав кардинально переформатувати судову гілку влади, а не окремі її частини, щоби встановити прецедент для інших.
Ще одна надзвичайно важлива річ, яку він не зробив, і за це я найбільше критично ставлюся до нього з часу обрання Президентом: він повинен був передати в управління своє майно. Я його поважаю як ефективного менеджера, який так розвинув свої підприємства. Він не отримав готового високого показника підприємств у подарунок, як, скажімо, Віктор Пінчук. Тож безсумнівно: якби він це зробив відразу, рівень довіри до нього був би набагато вищим.
— На виборах більшість голосувала за Петра Порошенка через те, що він обіцяв зупинити війну. Цього не відбулося. Чи вважаєте, що Президент у змозі зупинити війну?
— Не Президент може закінчити війну, а США і європейські країни, якщо вони введуть проти Росії ще жорсткіші санкції. Адже економічно Росія зараз дуже ослаблена через падіння цін на нафту, а нафта й газ — головні джерела прибутку корумпованої влади Кремля.
Аналітики оцінюють, що статки Путіна сягають 50 мільярдів американських доларів. 2007 року Міллер (голова правління «Газпрому») зазначав, що капіталізація «Газпрому» становить 400 мільярдів доларів (насправді вона становила 330 мільярдів). А мета, говорив він, — досягти позначки 1 трильйон доларів. Однак нині капіталізація «Газпрому» не досягає і 50 мільярдів. Тож маю надію, що зупинити війну в Україні може тільки західний світ.
Коментарі вимкнені.