Боєць батальйону “Шторм” спеціально приїхав до дітей у Тернопіль, щоб їм подякувати (фото)

Сьогодні до 5-А класу ТЗОШ №16 приїхав боєць батальйону “Шторм” Руслан.

Цілу добу їхав він з Одеси, щоб просто подякувати школярам за підтримку. Адже пару тижнів тому учні на допомогу акції “Смаколики для учасників АТО” напекли смаколиків для українських солдатів, які потрапили саме до батальйону “Шторм”.

– Дуже дякуємо нашій Ірині Ракович та її сину Віталіку, який за час діяльності “жіночого батальйону” став фактично нашим сином. Якби не вони – ця зустріч не відбулась би… Ніхто з журналістів не міг повірити, що Віталік сам випікає печиво. Всі казали “Покажіть нам цього хлопця, ми хочемо з ним поговорити”. А коли він на камеру сам розповів рецепт печива, у нас просто не було слів… Пишаємось ним!!!

Не вистачає слів, щоб передати всіх емоцій від сьогоднішньої зустрічі… Руслан Володимирович привіз учням прапор, підписаний їхнім батальйоном, передав Подяку та був дуже вражений щирістю та допомогою дітей. Учні теж не відпустили солдата з пустими руками: напекли печива, зробили брелки, патріотичне мило, вирізали новорічні сніжинки та подарували взамін прапор зі своїми побажаннями та підписами. Вітали Руслана зворушливою піснею-молитвою, віршем про Україну, подарували оберіг із Зарваниці… У всіх на очах були сльози….

Боєць був стриманим та мужнім, але в кінці теж розчулився та відкрився дітям, які буквально оточили його та не хотіли відпускати. Розповідав про важкі дні на передовій. Розчарований політикою влади, говорив, що не мають хлопці навіть зимового одягу, хоча всі знають, що на складах його багато. “А чому влада не дозволяє нам стріляти у відповідь, коли розстрілюють нас?” В це не хочеться вірити, але ситуація справді складна. Згадував про своїх побратимів, які мужніми вчинками захищали їх від ворогів. І лише завдяки підтримці волонтерів та дітей вони не здаються. Всі укриття та намети обвішані дитячими малюнками…

На останок боєць сказав “Ми не здамо позицій! Будемо захищати нашу землю до останнього! І надіюсь, що на новий рік всі разом вип’ємо шампанського в Кремлі!”

Діти були просто вражені. Всіх переповнювали емоції. Після зустрічі журналісти запитали одну з учениць 5-А класу, що вона хоче побажати воїну… Вона опустила очі і заплакала… Крізь сльози промовила: “Щоб повертався живим..!”

Підписав Руслан також прапор і для “жіночого батальйону”)))
Руслане, нехай береже Вас Бог для усіх нас!

Іра Ракович: Сказати, що переповнюють емоції – це нічого не сказати! Такі зустрічі так потрібні, що не описати словами…. Руслан – щира, відкрита людина, так швидко знайшов спільну мову з дітьми… Вони і обіймалися з ним, і плакали, і висіли в нього на шиї, і не хотіли відпускати…. Взяли обіцянку приїхати на Різдво)

 

Comments are closed.