Історія кохання поліцейського і журналістки з Тернополя

23-річна тернопільська журналістка з “Народного контролю”, блогер з майже 30 тисячами читачів, кулінар Наталя Литвин днями написала на своїй сторінці в Instagram про зворушливу історію стосунків зі своїм хлопцем – тернопільським поліцейським Павлом.

“Готові до лавсторі, пише Наталя Литвин. — Не люблю сопливих історій і не хочу перетворювати інстаграм в #мелодрами_з_наталі, тому напишу все в одному пості і так по-смішному, як було насправді. Він, напевне, кине в мене тапком за цей пост, бо не любить публічності. Але така вже важка доля інстабойфренда. Ми зустрічаємося майже 7 років. Карл, 7, живемо окремо. Обоє затяті кар’єристи і якось не до весіль. Паша – майстер спорту з пауерліфтингу і коп (посада звучить якось довше, але я її не запам’ятала). А починалося все дуже весело. Ми познайомились в інтернеті, коли я була в 9 класі.. Тоді ще мало в кого був інтернет.. З мого класу лише до 5 людей вступили в цю супермодну секту (важкі 2007-і, до речі, це рік заснування мережі Вконтакті). Тоді мало хто чув про Вк, все було по-іншому… Було дуже цікаво переписуватись. Я могла годинами читати подругам нашу переписку “а ти шо написала.. а він що…” Діти..

Починалося все з чату live-inside.net. Створив його мій сусід і запросив там зареєструватися. На цьому і закінчилися мої спокійні ночі, ми цілодобово там сиділи і боялися пропустити щось цікаве. Навряд чи молодші за мене знають, що таке чат. Тоді знайомста по інтернету були дещо інші) Ці безкінченні переписки в ICQ)) або дзвінки на діджус по 2 секунди, бо потім платно. Словом, в нас зав’язалася цікава переписка, ми просто один з одного жартували. Бачили один одного лише по фото в інфо профілю. У нього, щоб ви розуміли, було чорно-біле фото без футболки з пресом і накачаним тілом. На що ще могла повестися 9-класниця? Ми 2 роки переписувалися, живучи в одному районі і ніколи не пересікаючись. У нас постійно були вульгарні жарти в сторону один одного, загравання в переписках))) Але в мене були стосунки, і в нього теж.

Якось з часом ми зустрілись… Він – студент факультету банківського бізнесу, я – школярка в кедах з косою гривкою. (Так було модно). І я прийшла на якийсь неформальний концерт. Паша був з другом неподалік в парку. Я до них підійшла. В мене була така іскра. Я вдягнута як пацанка чи бомж. Кеди взимку, якась спортивна куртка. Він – в класичному чорному пальто, з запахом дорогих парфумів. Ну все. Можна вважати, що я кинула свого попереднього патлатого хлопця, який в той час був на тому концерті. Ця молодість, соромно згадувати.

Потім ми 1-2 місяці гуляли в одній компанії. Він ставився до мене як до подруги і не сприймав серйозно, довелося мені за ним побігати. Я трохи завойовник по натурі.І тут я запрошую його поїхати з нашою компанією в Львів на рок-фестиваль “Руйнація”, який випав якраз на мій день народження. Він взяв кількох друзів і погодився. Спільна поїздка, ніч в залі очікування на вокзалі і алкоголь стали початком цих неформальних стосунків.

Він якраз тоді розійшовся з дівчиною і через пару тижнів запропонував мені.. УВАГА! поставити сімейний стан вконтакті. Щастю не було меж. 1 травня 2010 вважаємо датою, коли почали зустрічатися.

Ось так вже багато років терпимо один одного, сваримось, миримось, розходимося і сходимося. Італійські стосунки двох лідерів – вони такі. За цей час ми двоє дуже змінилися, але щось таки нас об’єднує. Зараз з впевненістю скажу, що якби не його чоловічий характер і вміння поставити мене “на місце” на початку стосунків, я була би зараз невідомо де і невідомо ким. Тому можемо подякувати один одному за те, ким ми є. Без підтримки та допомоги близької людини багато що було б неможливим.
Продовження не буде, я з тих людей, які вважають, що особисте не має бути публічним. Але цією веселою історією не могла не поділитися”, — кінець цитати.