Космос, мов на долоні: як на Тернопільщині ентузіасти популяризують астрономію
На суб’єктивну думку багатьох спеціалістів, астрономія в Україні розвинута досить слабко. Це стосується не лише професійної науки, а й шкільного рівня. Але така прикра ситуація, звісно, не скрізь. На Тернопільщині, у селі Лозова, для школи побудували цілу обсерваторію. А навколо неї згуртувалися ентузіасти, які вкладають власні сили, час та кошти в улюблену справу.
Село Лозова розташоване неподалік Тернополя, на території Байковецької громади. Саме тут, біля школи, була побудована перша в Україні шкільна сільська автоматизована обсерваторія. Вона стала домінантою навколишньої території: сюди приїжджають зі всіх навколишніх міст та сіл, сюди водять екскурсії, сюди діти та дорослі приходять, щоб “доторкнутися” до небес.
Народження мрії
Певно, ніхто краще не розповість про появу обсерваторії ЛАО (Лозівська астрономічна обсерваторія), як викладач фізики та астрономії Лозівської школи Михайло Шемеля.
Чоловік згадує, що цікавитися фізикою почав ще з дитинства. Це було закономірно, адже в “куточку”, де жив Михайло, “і старші, і молодші – всі разом займалися спортом, всі цікавилися фізикою та математикою”. Звісно, не обійшлося й без викладача у першій школі, який зміг зацікавити дітей предметом.
Спочатку ми з учителями провели моніторинг рівня знань з астрономії серед учнів. Виявилося, що він був дуже низький,
– згадує Михайло Шемеля.
У школі розуміли, що таку ситуацію потрібно виправляти. Для початку вирішили “подивитися, що таке телескоп” й організували поїздки по різних обсерваторіях та планетаріях. Тоді ж познайомилися з професором Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника Климишиним Іваном Антоновичем, який до сьогодні перебуває у тісному контакті з ентузіастами астрономії Тернопільщини. До речі, на честь Івана Антоновича названий астероїд 3653 Klimishin.
Пізніше Михайло організував у школі науковий захід “Астропікнік”, на який були запрошені представники влади від новоствореної Байковецької об’єднаної територіальної громади. На підбитті підсумків заходу у Михайла Шемелі запитали про те, чого бракує школі для розвитку астрономічного напрямку.
Бракує обсерваторії над школою. Дивіться, який гарний дах, тут можна купол поставити,
– згадує Михайло.
Школа отримала погодження. Тепер потрібно було скласти проєкт, щоб винести його на голосування під час сесії ради. Звісно, тоді, у 2016 році, ніхто у школі не розумів, що купол на самій школі ставити не можна. Річ у тім, що тепло від будинку буде сильно заважати астроспостереженням.
Та на допомогу прийшов Сергій Вербицький, який, як ніхто інший, знає, що таке телескоп та обсерваторія. Сергій зробив креслення обсерваторії й цей проєкт був підтриманий на сесії ради Байковецької ОТГ. Обсерваторія була урочисто відкрита 20 червня 2018 року.
“ТерАстро” та великі ентузіасти астрономії
Навколо обсерваторії, немов планети навколо зірки, почали обертатися ентузіасти астрономії, які всіма силами популяризують галузь. Сама ж Лозівська астрономічна обсерваторія грає роль Сонця для любителів цієї непростої науки.
Богдан Плисюк згадував, як колись він виніс телескоп на шкільний стадіон. Це був 6-сантиметровий рефрактор, в який чоловік спостерігав за Місяцем.
Кратери та гори було чітко видно, дуже рельєфно. Певно, чиста атмосфера була. І тут до мене підбігають діти. Питають, що ж я там бачу таке? І одна дівчинка дивиться в телескоп і вигукує: “О, Місяць! Як близенько. Я до нього доторкнуся”. І витягає руку, дивлячись в окуляр та тягнучись до Місяця. Мене це так вразило, що я подумав, що треба виносити телескоп та показувати дітям небо.
Схожа історія є й у директорки Лозівської школи Чаповської Анни, чиї внуки живуть у штаті Арканзас, США. Пані Анна розповідала діткам про обсерваторію й тепер вони взяли собі за звичку вранці вітатися із Сонцем, Місяцем та зорями, а ввечері – прощатися.
Насправді таких дітей безліч. Та у Лозовій стоїть уже не 6-сантиметровий рефрактор, а рефлектор з діаметром дзеркала 375 міліметрів. Окрім того, школа має кілька менших телескопів, якими учні можуть користуватися. Тому засоби популяризації значно розширилися і дотягнутися до Місяця дітям стало простіше.
Утворення “ТерАстро”
Цікавляться небом не лише діти, а й дорослі. Та якщо хтось хоче просто зазирнути в окуляр телескопа, щоб побачити кільця Сатурна чи екваторіальні смуги Юпітера, то інші люди починають цікавитися астрономією на більш серйозному рівні.
У кожного своя історія того, як “небо прийшло в їхнє життя”:
- У когось друзі займалися астрофотографією.
- Хтось подивився “Інтерстеллар”.
- Богдан Плисюк у дитинстві побачив місячне затемнення і ця подія стала вирішальною.
- А у Михайла Шемелі й так усі навколо цікавилися точними науками, тому астрономія стала логічним продовженням його життєвої стежинки.
Усіх разом зібрала Таня Свинарик-Іващенко. Любов до астрономії прийшла до неї нещодавно, у 2016 році, коли Тетяна разом з дітьми подивилася фільм “Інтерстеллар”. А далі пішло “як по маслу”: зацікавлення, вивчення, власний телескоп, перші спроби фотографування, пошук однодумців.
Спочатку Таня знайшла Київський клуб любителів астрономії Astropolis. Неочікувано на форумі знайшлося посилання на тернопільських астрономів-любителів. Так Тетяна познайомилася із Сергієм Вербицьким, астрономом-любителем та власником торгової марки “Білий лебідь”, яка займається виготовленням астрономічного обладнання.
Таня на цьому не зупинилася та продовжила шукати однодумців. Розмістила оголошення у газетах, на місцевих медіасайтах та у новинних групах у Фейсбуці. Так вдалося “вийти” на Юрія Стоянова. Виявилося, що Юра не просто цікавиться астрономією, а й регулярно виходить зі своїм телескопом на “тротуарку” – бере телескоп на вулицю та показує об’єкти неба усім охочим, популяризуючи тему.
Юрій захопився астрономією, коли побачив у небі “дві цятки, яких раніше там не було”. Чоловік почав шукати інформацію, що ж це таке. Виявилося, що це Юпітер й Сатурн. Але це був своєрідний “космічний Рубікон”, перейшовши який, Юрій уже не повернув назад, а почав цікавитися темою ще більше. Скоро він купив собі телескоп, окуляри та лінзу Барлоу для зручних спостережень. Спочатку Юрій кликав друзів на “тротуарки”, а потім до нього почали підходити усі охочі. Після знайомства з Тетяною, вони почали виходити на “тротуарки” удвох.
Пізніше Тетяна почала шукати однодумців за тегами на кшталт “астрономія”. Так до команди приєднався талановитий фотограф Андрій Ревун, астроном-любитель Дмитро Кучер та архітектор Володимир Кріса, який зараз складає каталог сузір’їв північного неба з повним описом його об’єктів та інших цікавинок.
Усі були розрізнені. Не було нічого спільного. Ми були немов планети – кожен на своїй орбіті,
– згадує Тетяна.
Згуртувавшись, ентузіасти вирішили створити тематичну групу у мережі Facebook під назвою “Астротернопіль”. Головна мета – інформування любителів та цікавинки за темою.
Та тут Сергій Вербицький розповів про Лозівську обсерваторію, яка тоді ще будувалася. Михайло Шемеля радо прийняв “молоде покоління” астрономів-любителів. Так був покладений початок потужному астрономічному об’єднанню Тернопільщині – клубу любителів астрономії “ТерАстро”, Територія астрономії.
Моя історія входження в астрономію почалася з “Інтерстеллару”. А дійшло аж до створення Клубу та до об’єднання багатьох ентузіастів в єдине ціле, – розповідає Тетяна.
Популяризація астрономії
Звісно, що популяризація не обмежується лише “тротуарками”. Тепер, після утворення команди “ТерАстро” та її згуртування навколо Лозівської астрономічної обсерваторії, можна було підійти до справи більш фундаментально.
Почали з астрономічних гуртків, які заснували у школі села Лозова. Якщо раніше діти могли лише дивитися у підручниках на астрономічні об’єкти, то тепер вони можуть побачити їх на власні очі. Оскільки у школи є кілька телескопів, то спостереження можна проводити для великої кількості дітей. Сама ж обсерваторія використовується переважно для астрофотографії об’єктів глибокого космосу, які у звичайні телескопи практично нереально побачити.
На астрогуртках діти досліджують мапу зоряного неба, вивчають різноманітні типи монтувань для телескопів, дізнаються про принципи астрофотографії та самостійно ведуть астрономічні спостереження за космічними об’єктами – планетами, зоряними скупченнями, туманностями.
Не забувають у “ТерАстро” й про конкурси, які періодично влаштовують для молодих астролюбителів. Наприклад, потрібно швидко знайти певну кількість сузір’їв. Нагорода більш ніж заманлива – телескоп.
До речі, з телескопами для нагороди переможців допомагає Сергій Вербицький. Вперше він безплатно надав телескопи ще під час проведення “Астропікніка”, до побудови обсерваторії.
Для всіх охочих…
Побувати у ЛАО можуть не лише діти та дорослі села Лозова, а й звідусіль. Екскурсії та заходи проводяться регулярно. Члени “ТерАстро” виносять обладнання у двір школи, де відвідувачі можуть спостерігати за планетами, зоряними скупченнями чи іншими об’єктами на небесній сфері.
Ба більше, проводяться виставки астрофотографій та виїзди до планетаріїв. Так ентузіасти організували виїзд учнів та любителів астрономії до Житомира, до музею космонавтики імені Сергія Павловича Корольова. Там була змога поспілкуватися з астронавткою Гайдемарі Стефанишин-Пайпер, яка має українське походження.
Для чого нам потрібна астрономія
Чи дорого ентузіастам обходиться це астрономічне хобі? Так, адже, як говорить Тетяна, “усе, що пов’язане з оптикою – це дорого”. Окрім телескопа Таня також має мікроскоп, завдяки якому досліджує з дітьми мікросвіт. Тоді для чого потрібна ця “дорога забавка”?
Чим далі ми рухаємося в часовому просторі вперед, тим більше ми будемо пов’язані з космосом… У певний період людина почне регулярно літати в космос, полетить знову й до Місяця, і до Марсу. Тобто, це питання часу. А ми будемо сидіти в кам’яному віці,
– говорить астрофотограф Андрій Ревун.
Астрофотограф впевнений, що для того, щоб не залишитися на Землі, коли інші країни підкорюватимуть космос, потрібно популяризувати та розвивати астрономію. Також, продовжує Андрій, вивчення астрономії дозволяє притомніше дивитися та реагувати на різні речі та не вестися на фейки.
Андрій Ревун “прийшов у астрономію” ще у школі. Багато років тому він мав писати реферат на тему чорних дір. Прочитавши багато інформації за темою, чоловік зацікавився цим. Підкріпила цікавість до астрономії наукова фантастика. А за кілька років після того, як Андрій почав фотографувати, він став займатися й астрофотографією, виїжджаючи далеко “в поля”, втікаючи від міського засвітлення.
Коментарі вимкнені.