Назарій Заноз: “Правдивий день перемоги – в останні тижні серпня і перші вересеня”

Правдивий для себе день перемоги наші люди святкують в останні тижні серпня і перші вересеня.
Се час звитяги над жУками та самими собою, над білоручками та павійкою, медункою та гризунами. В той час врочисті процесії вертаються з городів із впольованими мішками здобичі різного калібру, врешті дозволяючи трохи розповзтися мішкам під очима, що з’явилися од насущних хвилювань та недосипань, через засуху й надмірні дощі, непідживленість ґрунту та надмірну кількість труйки, небажання дітиськ згинатися в трипогибелі, ніби в щоденній молитві до землі.
В такій картопляній перемозі є щось од прочитання міфу про Сізіфа Камю, котрий колись по-своєму переказала Лариса Петрівна: “Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні…”. Цей безсилий тріумф над собою, в якому ти програв, бо переміг. В якому щасливий народ іде в наступ. В черговий наступ на старі граблі, чудово знаючи, чим все це закінчиться. Й ніколи не задумується над тим, як це чужий міт запанував над його життям, хоча ніякі боги на це тебе ніколи не прирікали.
Назарій Заноз, Facebook.