17-річна дівчина винайшла річкову електростанцію

Розробила проекти двох річкових електростанцій 17- річна винахідниця Марія Мулярчук. Свої роботи школярка презентувала на кількох міжнародних конкурсах. Зараз дівчину запрошують на навчаня у престижні університети Європи

Детальні креслення мініелектростанції, виведення формул потужності турбін, детальний опис роботи станції за будь-яких умов – увесь проект річкової електростанції розробила одинадцятикласниця Марія Мулярчук.

 

Дівчина вважає, що громіздкі гідроелектростанції, які руйнують річку, мають замінити ефективні мініелектростанції. Школярка вивчає альтернативну енергетику та працює над винаходами, які можуть давати електроенергію та тепло. Зараз Марія займається розробкою сонячного конвектора, який перетворюватиме сонячну енергію у тепло.

 

У вільний час дівчина любить читати книги та грати в настільний теніс із сестрою.

 

Над моделлю працювала два роки

 

– Як виникла ідея зробити міні-електростанцію?

 

– Ще коли я була у восьмому класі, то ми з батьком поїхали в його рідне село Осівці, що у Бучацькому районі. Він мене повів та показав міні-ГЕС. Незважаючи на малі розміри, ця конструкція завдавала шкоду навколишньому середовищу. Я побачила, що коли піднявся рівень води, характер потоку змінився. У тому місці, де побудована гребля, швидкість потоку була набагато меншою від природної швидкості потоку річки. Це було неприродньо. Мене це дуже вразило.

 

Тоді я задумалась, як створити таку установку, яка могла б працювати без гребель чи інших штучних надбудов. Ще й виробляти електронергію. Своїми думками я поділилася з батьком. Я його змогла зацікавити, тому він вирішив допомогти мені.

 

– Чи складно було створювати такий пристрій? Як він правильно називається?

 

– Пристрій називається річкова мікроелектростанція з низькою швидкісною гідродинамічною турбіною з саморегулюючою системою рухомих лопатей.

 

Щоб створити її, я спочатку ознайомлювалася з принципами роботи сучасних гідроелектростанцій. Проаналізувала їхні недоліки, а потім почала думати, як створити свою, власну мікроелектростанцію. Почала робити досліди на маленькій річці Дзвінці, яка протікає неподалік від мого будинку. Звичайно, досліди були простими, але саме вони відіграли вирішальну роль у розробці моєї гідродинамічної турбіни.

 

Згодом разом з батьком розробили дві моделі плаваючої і стаціонарної мікроелектростанцій. Випробовували також на нашій річці Дзвінці. Їх потужність була дуже мала. Але ми хотіли переврити, як повинні працювати справжні діючі мікроелктростанції. Модель річкової мініелектростанції я розробляла два роки.

 

– Працюєш зараз над новим проектом?

 

– Займаюсь розробкою сонячного конвектора, який перетворюватиме сонячну енергію у тепло. Думаю, що такий пристрій, як річкова міні- електростанція, також буде корисним. Саме головне, що ці пристрої не завдаватимуть шкоду довкіллю.

 

Їздить на міжнародні конкурси

 

– Зі своїм винаходом брала участь у конкурсах?

 

– Так, у дев’ятому класі захищала свою роботу на ІІІ етапі конкурсу-захисту в Малій Академії Наук України в Києві. Там отримала диплом ІІІ ступеня. В 2010 році я брала участь в міжнародних конкурсах – “Енергія і середовище”, “Intel-техно”, “Юнацький водний приз”. На цих конкурсах я виборола І місця. Потім мою роботу відправили на міжнародний конкурс “Енергія і середовище”. Це був заочний конкурс. Там моя робота отримала І місце. Також зі своєю роботою я їхала на Міжнародний конкурс “Юнацький водний приз” в Стокгольм, в Швецію. Там отримала диплом як учасника конкурсу, який мені вручила принцеса Вікторія. На жаль, на міжнародний конкурс “Intel Isef” в Америку я не поїхала через те, що погано знаю англійську мову.

 

На усіх конкурсах чимало науковців зацікавилися моєю роботою. Вони говорили, що це дуже хороша ідея. Розробкою винаходу зацікавились декілька підприємців, але конкретних пропозицій поки що не було.

 

– Коли їздиш на конкурси за кордон, як потім наздоганяєш заняття у школі?

 

– Пропускаю небагато. Але завжди стараюся все наздогнати. Дехто з моїх однокласників навіть не знає, що я була за кордоном чи на конкурсі. Я це не афішую.

 

– Спілкуєшся з науковцями?

 

– Зараз ні, хоча знаю, що є багато винахідників, які мене підтримують. Коли мені знадобиться допомога, то знаю, до кого звернутися. Окрім того, дехто з науковців пропонував мені свою допомогу в тому, щоб удосконалити мої винаходи. Але як воно буде далі – не знаю.

 

– Підтримуєш зв’язки з іншими учасниками конкурсів?

 

– На конкурсах спілкувалась з учасниками не лише з України, але і з Білорусі, Росії, Сінгапуру та Китаю. З деякими конкурсантами спілкуюсь до сьогодні. Ми часто переписуємось через електронну пошту. Обов’язково вітаю їх з різними святами. Не заважає це робити і мовний бар’єр. Пишу російською або ж англійською.

 

Садить картоплю

 

– А чим любиш займатися у вільний час?

 

– Дуже люблю грати у настільний теніс зі своєю сестрою. Також люблю читати книги. Особливо мені подобається наукова фантастика, детективи. Але, на жаль, вільна хвилинка для цього випадає дуже рідко.

 

– Допомагаєш батькам?

 

– Я живу у селі, а там завжди багато роботи. У нас чимала господарка: тримаємо курей, гусей, корову та поросят. Багато часу займає навчання – готуюсь до іспитів, бо випускний клас. На носі – весняні роботи на городі. Тому часу стане ще менше.

Оксана ІЛЬНИЦЬКА, “20 хвилин”

 

Біографія

 

Марія МУЛЯРЧУК народилась у с. Дзвинячка Борщівського району Тернопільської області. Навчається в 11-му класі Дзвиняцької ЗОШ І-ІІІ ступенів. Брала участь у кількох міжнародних конкурсах, зокрема в Норвегії та Швеції. Отримала перше місце у конкурсі “Енергія та середовище”, яке організувала Норвезька спілка охорони природи.