Команда Ігоря Сачка попрацювала на славу!

Фестиваль «Тернопільські театральні вечори. Дебют»добіг кінця. Тепер можна привідкрити завісу над тим, як його готували та з якими  несподіванками мала справу дирекція конкурсу. Про особливості цьогорічного «Дебюту» розповідає директор Тернопільського драмтеатру Ігор Сачко.

— Вдалося нам практично все, – каже він. — Несподіванки сталися через те, що не всі вистави нам вдалося подивитися. Наприклад, вистава «Збоченці» — це було настільки очікувано, настільки розрекламовано. Ми захотіли взяти цю річ. А, виявляється, вона не апробована і менталітет театральної подачі такий, що дисонує з тим, до чого звик наш тернопільський глядач.

Скільки грошей вдалося залучити для фестивалю завдяки меценатам, Сачко не зізнається.

Щоб не робити поділу, хто дав більше, хто менше, я в жодному інтерв’ю не кажу, скільки коштів виділили наші благодійники. Багато хто наголошував: ми даємо не для того, щоб про нас говорили, а щоб зробити добру справу, – пояснює Ігор Павлович.

Каже, складати театральну афішу допомагала ціла команда.

— Цьогоріч мені допомагали в цьому і Олег Мосійчук, і В’ячеслав Жила, і Олександра Жила, і адміністратори, і бухгалтерія, і завгосп… У нас була команда. Постійно над нами літала, як театральна оса, Ірина Папуша. Вона весь час говорила: це треба встигнути, туди передзвонити, то зробити… То все важливо. Мені би одному не вдалося такого зробити.

Завдяки цьому, мабуть, були не проблеми, а лише «проблемки».

— Не виникало жодного скандалу чи непорозуміння. Проблемки, які виникали, — хтось не поставив штамп, хтось не привіз якогось документа, у когось елемента декорації не було – ми все вирішували. Градус відносин часом до температури кипіння доходив. Усе ж таки, це робота. Але я радий, що у нас переповнені зали. Останнім часом народ повернувся до театру. Глядач голосує за театр ногами. Дякую йому.

Відмінність між теперішнім та минулорічним фестивалем полягала у тому, що 2010-го приїхали кращі вистави театрів, а цього року – вистави молодих режисерів-дебютантів. За словами Сачка, після закінчення цього фестивалю одразу розпочнеться підготовка до наступного. Це буде ювілейний Х фестиваль. А ще 125-та річниця з дня народження Леся Курбаса.

Були у Ігоря Сачка і преференції на фестивалі. Ними він ділився неохоче, та все ж розказав, які постановки йому сподобалися найбільше.

— У нас в журі ніхто ні на кого не тиснув, ніхто не змовлявся. Особисто для мене хороше як для актора і керівника театру хорошим відкриттям стала «Нація» Івано-Франківського театру, «Ревізор» Хмельницького театру. Ми побачили, як театр росте, він у позитивній динаміці. Хороший ансамбль у Херсонського театру. Щодо Волинського, там була гарна жіноча роль. Але таку форму подачі на малій сцені я трохи не сприймаю. Бо мала сцена – це не просто елементарне прочитання матеріалу і передача тексту. Там повинні бути яскраві режисерські рішення, новаторські акторські роботи, великий діапазон пристрастей. Я цього не побачив. Хоча колектив там хороший. А от «Вій» справив на мене враження по сценографії, по акторських роботах. А ще ж «Останній гречкосій» Львівського театру. Там молодий режисер і багато знаних акторів.

Оксана Вальчук