Найвидатніша співачка світу – родом з Тернопільщини

Ще за життя вона була визнана найвидатнішою співачкою світу. Серед її численних нагород та відзнак, зокрема, звання “Ваґнерівська примадонна” ХХ століття. Співати з нею на одній сцені вважали за честь Енріко Карузо, Тітта Руффо, Федір Шаляпін. Італійський композитор Джакомо Пуччіні подарував співачці свій портрет із написом “Найпрекраснішій і найчарівнішій Батерфляй”. Успіхи С. Крушельницької на оперних сценах світу були успіхами і визнанням української музики й мистецтва.

Родина

Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в селі Білявинці, нині Бучацького району Тернопільської області, у сім’ї священика. Сім’я Крушельницьких походить із шляхетного й старовинного українського роду. Батько Амвросій – зять письменника, уродженця с. Дуплиська, нині Заліщицького району Григорія Савчинського. Провадив хори, аматорські театри, грав на скрипці та фортепіано, на ювілейних концертах дириґував хором товариства “Руська бесіда” у м. Тернопіль. У 1873 році сім’я кілька разів переїжджала: спочатку в Осівці, потім Петликівці (обидва нині – Бучацького району), деякий час сім’я Крушельницьких жила у передгір’ях Східних Бескид – у селі Тисові на Станіславщині (нині Івано-Франківщині). У 1878 року вони перебралися у село Біла недалеко від Тернополя, звідки вже нікуди не переїжджали.

Вчитися музики Соломія почала з шести-семи років. Була наділена більшими здібностями, ніж інші її брати та сестри. До речі, старший брат Антон згодом став відомим співаком та дириґентом, сестри Ганна – оперною і камерного співачкою, Емілія – фольклористкою. Мати, бачачи захоплення Соломії грою на фортепіано, ніколи не відривала її від занять. Батько також долучався до музичного виховання дітей, організувавши домашній хор, у якому брали участь усі вісім дітей. Згодом сестра Крушельницької Олена згадувала: “Ми влаштовували домашні концерти для гостей, виступали в народних строях. Усі ми також співали у сільському хорі, котрий організував батько. Дуже часто Соломія заступала батька і дириґувала хором сама”.

У дитинстві співачка знала дуже багато народних пісень, які вона вивчала безпосередньо від селян.

Навчання

Соломія почала їздити на уроки музики до Тернополя, де навчалася гри на інструменті у голови польського музичного товариства “Лютня” Владислава Вшелячинського.
Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській музичній школі товариства “Приятелі музики”, іспити в якій здавала екстерном. Тут зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський – згодом відомий композитор, автор опери “Роксоляна”.

Музичну освіту Соломія продовжила у 1891 р. в Львівській консерваторії Галицького музичного товариства.

У консерваторії її учителем був знаменитий тоді у Львові професор Валерій Висоцький, який виховав плеяду відомих українських та польських співаків. Під час навчання у консерваторії відбувся перший сольний виступ С. Крушельницької – 13 квітня 1892 року, співачка виконувала головну партію в ораторії Г.-Ф. Генделя “Месія”. 5 червня того ж року Соломія виступила у “Львівському бояні”, де виконала пісню на музику Миколи Лисенка “Нащо мені чорні брови”.

У 1893 р. С. Крушельницька закінчила Львівську консерваторію. У консерваторському дипломі Соломії було написано: “Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 р., за які була відзначена срібною медаллю”…

Ще під час навчання в консерваторії Соломія Крушельницька отримала запрошення від польського Львівського оперного театру, проте прагнула до української опери, якої на той час не було. Для того, щоб продовжити навчання, співачка вирішила їхати до Італії. На її рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові.

Олена Крушельницька-Охримович, сестра Соломії, зафіксувала у спогадах: “З допомогою свояка Дашкевича батько дістав у банку позичку в сумі 2000 ринських – австрійська грошова одиниця (Дашкевич зобов’язався платити по частинах, доки батько не матиме змоги робити це сам), і восени 1893 року Соломія разом із батьком їде до Мілана…”, де її вчителями стали знамениті Фауста Креспі (спів) і професор Конті (драматична гра та міміка). Фауста Креспі, яка підготувала не одну знамениту співачку, вважала Соломію найздібнішою зі своїх учениць.

Сім’я

У італійському курортному містечку Віареджо, що розташоване на західному узбережжі Апеннінського півострова на південь від Генуї, пізнала Соломія щастя у подружньому житті й величезний успіх як оперна співачка.

Поселитися там вона вирішила 1904 року, вибрала будинок у затишному кварталі Пасседжата, що між вулицею Флавіо Джойя та бульваром Кардуччі. З балкона могла милуватися фантастичною красою заходу сонця й морем, яке бувало то лагідним, то бурхливим, вкрите хвилями, які містраль наганяв одну на одну, і це, як згадують джерела тих часів, нагадувало співачці поля Батьківщини, на яких вітер колише колосся.

У своєму будинку співачка часто приймала гостей: акторів, музикантів, шанувальників театру. Такі вечори невдовзі став відвідувати тодішній міський голова Віареджо, адвокат Альфредо Чезаре Аугусто Річчоні (він народився 18 січня 1868 р.), який був тонким знавцем музики й ерудованим аристократом і захоплювався голосом гостинної господині. А ще більше – її красою.

Залицяння сеньйора Річчоні було тривалим, але врешті-решт почуття взяли гору, і двоє закоханих вирішили одружитися 10 липня 1910 року в Буенос-Айресі, де в той час виступала Соломія…

Подружжя проживало у будинку співачки у Віареджо. Тут була велика кімната з фортепіано і нотною бібліотекою. На стінах висіли картини, портрети Соломії пензля видатних італійських художників та фотографії. Були також кімнати з театральним гардеробом співачки тощо. Як свідчать перекази з того часу, увага городян, особливо жінок, до Соломії ще більше зросла. Вони з нетерпінням очікували щоденної прогулянки привабливої пари, щоб оглянути зачіску і кожну деталь в одязі С. Крушельницької, адже вона була довершеною у всьому…

Життя співачки у курортному містечку минало спокійно і щасливо до 1936 року, коли не стало її чоловіка. Після смерті Чезаре Річчоні С. Крушельницька дедалі більше схилялася до думки повернутися на Батьківщину. 23 квітня 1937 року вона звернулася за дозволом, щоб їй видали закордонний паспорт.

1939 року пані Соломія назавжди залишила сонячне й привітне італійське містечко, яке найдовше тішилося присутністю всесвітньо відомої співачки.

Талант

Перший сольний виступ С. Крушельницької відбувся 28 лютого 1891 року. У 1892 отримала нагороду за виконання партій Леонори й Амелії з опер Дж. Верді “Трубадур” і “Бал-маскарад”. 13 квітня 1892 року вперше на сцені театру Скарбка (м. Львів) виконала головну партію в ораторії Г.-Ф Генделя “Месія”. У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства “Руська бесіда”. На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко, який разом із українськими, російськими і болгарськими студентами та композитором Остапом Нижанківським, художником і поетом Корнилом Устияновичем мандрував тоді краєм. На концерті був також письменник Павло Думка, родом із сусіднього села Купчинці.

У Тернополі Соломія Крушельницька познайомилася зі служителями Мельпомени. Тут час від часу виступав львівський театр товариства “Руська бесіда”, у репертуарі якого були опери С. Гулака-Артемовського та М. Лисенка. Вона мала змогу спостерігати за грою драматичних акторів К. Клішевської, Ф. Лопатинської, А. Мужик-Стечинського, М. Ольшанського, А. Осиповичевої, С. Яновича батька Леся Курбаса.

У 1893-у дебютувала на сцені Львівського оперного театру (опери “Фаворитка”, “Сільська честь” П. Масканьї. Наступного року співала у Львівській опері головні партії в операх “Фауст” Ш. Ґуно, “Африканка” Дж. Мейєрбера, “Страшний двір” С. Монюшка. У 1895-у в м. Відень (Австрія) вивчала партії в операх Р. Ваґнера. Співала на сценах провідних театрів світу, зокрема у Львові, Кракові (1895–1898 рр.), Одесі (1896–1897 рр.), Сантьяго (1897 р.), Варшаві (1898–1902 рр.), Петербурзі (1901–1902 рр., в італійській трупі за участю М. Баттістіні, Е. Карузо), Парижі (“Ґранд-опера”, 1902 р.), Неаполі (1903–1904 рр.), Римі (1904–1905), Мілані (“Ла Скала”, 1898 р., 1904 р., 1907 р., 1909 р., 1915 р., 1920 р.), Каїрі (1904 р.); гастролювала в Арґентині (1906–1911 рр., 1913 р., із італійською трупою під керівництвом А. Тосканіні та Л. Муньйоне), Іспанії, Бразилії. У 1920 р. залишила оперну сцену. Виступала з камерними концертами у Львові, Тернополі, Чернівцях та ін. містах (1894–1923 рр.), провела концертне турне у Стрию, Перемишлі та Новому Санчі (1898 р.). У 1939 р. повернулася до Львова. У 1945–1952 рр. – професор вокалу Львівської консерваторії ім. М. Лисенка (нині – Львівська національна музична академія ім. М. Лисенка). Партії (понад 60): Оксана (“Запорожець за Дунаєм” С. Гулака-Артемовського), Татьяна, Ліза (“Євґеній Онєґін”, “Пікова дама” П. Чайковського), Чіо-Чіо-Сан, Тоска (однойменні опери Дж. Пуччіні), Саломея, Електра (однойменні опери Р. Штрауса), провідні партії в операх Дж. Верді, Р. Ваґнера, Дж. Бізе; виконувала українські народні пісні, камерні твори українських і зарубіжних композиторів. На оперних сценах виступала з М. Баттістіні, Е. Карузо, О. Мишугою, М. Менцинським, Тітта Руффо, Ф. Шаляпіним та іншими.

Цікаво, що 17 лютого 1904 року в міланському театрі “Ла Скала” Джакомо Пуччіні представив свою нову оперу “Мадам Батерфляй”. Ще ніколи композитор не був так упевнений в успіху, але… глядачі оперу обурено освистали. Славетний маестро почувався розчавленим. Друзі вмовили Пуччіні переробити свій твір, а на головну партію запросити Соломію Крушельницьку. І 29 травня того ж року на сцені театру “Ґранде” в Брешії відбулася прем’єра оновленої “Мадам Баттерфляй”, цього разу – тріумфальна. Публіка сім разів викликала акторів і композитора на сцену. Після вистави, зворушений і вдячний, Пуччіні надіслав Крушельницькій свій портрет із написом:

“Найпрекраснішій і найчарівнішій Баттерфляй”.

Совіти

Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР нова, “світська” влада націоналізувала будинок артистки у Львові, залишивши їй тільки квартиру, в якій вона жила зі сестрою Ганною. Під час німецької окупації міста С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність ледь почавшись, мало не завершилася. Під час “чищення кадрів від націоналістичних елементів” їй інкримінували відсутність консерваторського диплома. Згодом диплом був знайдений у фондах міського історичного музею.

Мешкаючи й викладаючи в СРСР, Соломія Амвросіївна, незважаючи на численні звернення, протягом тривалого часу не могла отримати радянського громадянства, залишаючись підданою Італії. Нарешті, написавши заяву про передачу своєї італійської вілли й усього майна радянській державі, С. Крушельницька стала громадянкою СРСР. Віллу відразу ж продали, компенсувавши власниці мізерну частину від її вартості.

Тільки у 1951 роцi Соломії Крушельницькій присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв УРСР, а в жовтні 1952 року, за місяць до кончини, С. Крушельницька, нарешті, отримала звання професора. Суттєвий штрих: у її репертуарі (а у Львові вона продовжувала виконувати вкраїнські пісні), незважаючи на прозорі натяки спецслужб, не було жодного твору про партію, Леніна чи Сталіна.

16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С. Крушельницьку у Львові на Личаківському цвинтарі поруч з могилою друга і наставника – Івана Франка. В 1978 р. встановлено надмогильний пам’ятник “Співучий Орфей”.

Вшанування

У 1963 році в с. Біла Тернопільського району відкрили меморіальну дошку і музей-садибу С. Крушельницької, діє кімната-музей (у с. Білявинці Бучацького ройону), встановлений пам’ятний знак на Майдані мистецтв (м. Тернопіль), випущено марку і конверт, присвячений 125-річчю від дня народження та ювілейну монету номіналом 2 гривні (1997 р.). Її ім’я носять Тернопільське музичне училище, спеціалізована музична школа у Львові та вулиця у Тернополі, де виходить газета “Соломія”. Прижиттєвий портрет С. Крушельницької написала її родичка, уродженка Залізців на Зборівщині Ярослава Музика. Скульптурні портрети створили Л. Біганич, Є. Дзиндра, Я. Мотика, В. Одрехівський, Е. Мисько (Львів), О. Пасіка (Київ) та інші митці. У 1982 р. на Київській студії художніх фільмів зняли кінокартину про співачку “Повернення Баттерфляй” (за мотивами роману В. Врублевської). У 1995 році відбулася прем’єра вистави “Соломія Крушельницька” (автори Б. Мельничук, І. Ляховський) у Тернопільському обласному драматичному театрі ім. Т. Шевченка. Від 1986 проводять обласний музичний конкурс на здобуття премії ім. С. Крушельницької у Тернополі. А щойно у видавництві “Джура” побачив світ об’ємний збірник (упорядники світлої пам’яті Петро Медведик та Уляна Ванчура) про нашу славетну землячку.

22 серпня 2010 року у Тернополі відкрили монумент С. Крушельницькій, що став першою та єдиною у світі парковою скульптурою прими у повен зріст.

Наразі є тільки погруддя співачки у Львові та Мілані. Пам’ятник заввишки 3,8 м, важить 3,5 т. Постать співачки вилито з бронзи. Автори композиції – скульптор Володимир Стасюк (Рівне), архітектор Ізабелля Ткачук, які працювали спільно з тернопільськими митцями Данилом Чепілем та Анатолієм Водоюяном.
Богдан МЕЛЬНИЧУК, Віктор УНІЯТ, краєзнавці. м. Тернопіль.