Собачу перукарню тернополянка Оксана Ільницька облаштувала у квартирі

Тернополянка 31-річна Оксана Ільницька працювала продавцем на місцевому ринку.

— Заробіток на ринку малий. Ще малою стригла свого пса. Потім сусіди своїх приводили. Шість років тому клієнтів стало стільки, що можна було прожити на самих тільки стрижках. Роботу на базарі покинула, — розповідає. — Орендувати зал — дорого. Одну кімнату у нашій двокімнатній квартирі на житломасиві Східний використовуємо під майстерню. Утрьох із чоловіком і сином ночуємо у вітальні.

Почала з розклеювання оголошень по місту. Давала повідомлення в соціальних мережах, на міських інтернет-сайтах. Однак більшість клієнтів приходять через знайомих і за порадами.

— Найкраща реклама — це гарно пострижений пес. Гуляє такий із хазяїном по місту, хтось із інших собачників обов’язково поцікавиться, чия то робота. Тому кожному клієнтові я даю по кілька своїх візиток, — каже підприємниця.

Училася Оксана сама. Їздила на спеціалізовані виставки та майстер-класи для грумерів — собачих перукарів до Києва.

— За день там навчають, як стригти, вкладати шерсть чотирьом породам. Одне заняття коштує 50 євро. Наприклад, шерсть ердельтер’єра в деяких місцях не стрижуть, а вискубують. На виставках у Києві вигідно закупляти інструменти. Ножиці, машинки, косметика дешевші вдвічі, ніж у тернопільському зоомагазині. Минулого разу купила дешево, за 270 гривень, ножі до машинки. Мені на тих ножах дорога вернулася. Загалом я потратила на інструмент для стрижки десь 3 тисячі гривень. Хоча все, що треба для роботи, — руки, ножиці й любов до тварин. Іноді приводять і просту дворнягу, Бровка в устюках. Їхню грубу шерсть стрижу звичайними канцелярськими ножицями. Простіше їх викинути після такої стрижки і купити нові, аніж затупити професійні ножиці. Потім треба платити 20 гривень за гостріння.

Оксана стриже й котів. Вони менші за собак, але працювати з ними тяжче. Тому бере за них дорожче.

— Пса можна умовити, обласкати, й він слухатиметься. А коти — ні. Треба міцно тримати. Один мені руку подряпав, а чоловіка за пальця вкусив. Від собак, особливо великих, травм мало. Кусаються хіба що малі шавки.

Зазвичай Оксана стриже одного пса на день. Іноді й чотирьох. Бере від 75 грн.

— Це коли я роблю стрижку вже помитому й вичесаному собаці. Справляюся за 40 хвилин. А от з ердельтер’єра — тепер це малопопулярна порода — купала, вичісувала, стригла, шерсть укладала 4 години. Взяла 300 гривень. Мій рекорд — шість псів за день. Заробила 800 гривень.

Оксана намагалася розширити коло клієнтів, давала оголошення в газетах районних центрів.

— Знайшлися по два-три собаководи. Дуже мало людей у малих містах готові платити за собачу стрижку. А в Тернополі роботи вистачає, попри те що маю трьох конкурентів. Попит збільшується. У мене сотня постійних клієнтів. Навіть кияни привозять своїх псів. Бо там стрижка дорожча втричі. Столичні жителі приходять до мене теж за порадою місцевих собачників.

Оксана зареєструвалася як підприємець. Вид діяльності — “Інші комерційні послуги”. Щомісяця сплачує 200 грн податку. За місяць заробляє до 3 тис. грн. Середня зарплата на Тернопільщині — 1735 грн.

У салоні краси для собак “Пур ш’єн” у Донецьку тварину можуть пофарбувати, зробити манікюр та покрити пазурі лаком. Заклад має півсотні постійних клієнтів.

Найпростіша стрижка із миттям коштує 120 грн. За 50 грн роблять маски для шкіри та шерсті.

— Собаки повинні бувати в салоні щомісяця, — запевняє власниця Лілія Сурганова, 45 років. — Мальтійських болонок треба приводити що два тижні. Двох йоркширів не приводили пару місяців, і в них поробилися ковтуни. Довелося повозитися. За кожного собаку ми взяли по 250 гривень.

Собача перукарня в Донецьку за місяць приносить до 6 тис. грн.

Андрій ЯНОВИЧ, Тетяна ЗАРОВНА, gazeta.ua