В школі магії на Тернопільщині вчаться діти зі всієї України, Росії й Білорусі

”До нас найчастіше попадають через ”бабське радіо”. І слово ”магія” притягує”, — розповідає ректор першої в Україні школи магії Оріяна Магур, 25 років.

Цю школу відкрили у селі Раштівці Гусятинського району Тернопільщини. Тут навчаються діти з України, Росії й Білорусі.

Від Тернополя до Раштівців 50 км. Прошу водія автобуса зупинитися на початку села, навпроти двоповерхової будівлі.

— Тут язичники живуть, — застерігає шофер. — Про це всі знають.

Школу створили в Духовному центрі рідновіри. Учнів навчають ліпити магічні свічки, знатися на травах, медитувати, володіти власною енергією, спілкуватися з вогнем. Хлопці мають заняття з бойового мистецтва, а дівчата дізнаються, як вишивати собі долю.

— Магія — це не просто сказати правильне заклинання, як це показують у фільмах та мультиках. То насамперед таємні знання, які треба вміти правильно використовувати, — говорить Оріяна Магур. — Наші випускники знатимуть основні обряди, вмітимуть зцілювати руками.

У школі діти й живуть, і харчуються.

— Це платно? — питаю.

— За пожертву. Для когось і 1000 євро — невелика сума, може її подарувати. А комусь і 200 гривень — це багато.

Навчання у школі магії почали 4 січня. Курс триватиме п’ять років. Заняття проводять на канікулах, тричі на рік по 10 днів.

— Серед наших учнів немає ні християн, ні буддистів. Ми віримо у слов’янських богів, — розповідає ректор. — Є предмет ”Боговідання”, де вчимо наших молитов. А це суперечить іншим ученням.

У невеликому класі на другому поверсі 23 учні віком від 7 до 14 років. Усі сидять за великим столом. У школі немає комп’ютерів. По приїзді сюди в учнів забирають мобільні телефони. Віддають лише на вечір, щоб могли поговорити з рідними.

— Рекомендуємо, аби батьки якомога менше турбували дітей. Важливо, щоб світ не тягнув їх назад. А то мама подзвонить, сюсюкає. Як тоді лідерські якості виховувати? — продовжує Оріяна Магур.

Замість шкільних форм учні носять вишиванки з ведичними знаками. Це вбрання обов’язкове й для вчителів.

— Вишиванки дають нам силу, — розповідає 12-річний Православ Тимошенко. — Учора ми свічки робили. Треба було загадати бажання і уявляти образ, доки ліпили. А щоб здійснилося — запалити.

Діти приносять павука із 12 соломинок. Вони символізують 12 місяців.

— Кожен такого павучка сам робив. І бажання теж загадував. А потім з’єднували їх і на люстру вішали. От тільки люстра впала. То нових павуків робили, — говорить Правомир Половіков, 13 років. — Мені тут дуже бойове мистецтво подобається. ”Триглав” називається. Але боїв нема.

— Ми варили ”вариво сили”. Туди йде корінь аїру, лопух, ромашка і шиповнік, — перелічує 14-річний Святослав Тимчишин. — Хочу знати і варити трави, щоб мамі й тату помагати. Мрію стати волхвом.

— Учимо дітей не боятися трав, — заходить до класу травниця Боговида Рохова, 30 років. — Ось омела і чистотіл — отруйні, але не настільки, щоб убити. А  дурман і блекота — сильніші. Проти них треба знати протиотруту. Наприклад, при отруєнні дурманом омела допомагає.

Викладач практично-обрядового мистецтва 28-річна Божена Філатова показує власноруч вишиту сорочку.

— У вишивці не має бути жодних вузликів чи плутаних ниток. Особливо на рушнику. Бо це людина собі долю вишиває. Вдасться гарно — буде гармонія і в сім’ї. А ні – то чекайте ”ґудзів” і в реальності, — пояснює.
Олена ДЗІК, Газета