Закон, як дишло…
В нашій країні прийнято купу законів, які регламентують наше життя, захищають майно та права.
Але…
Всі плюють на Закон і тупо порушують . Всюди .
В нас є служби, які повинні нам гарантувати безпеку життя, здоров’я, вільного пересування і нарешті стояти на сторожі Закону.
Нещодавно хлопці у масках та мали «відпрацювання» у нічному клубі «Ядро». Мета благородна – профілактика наркоманії, виявлення холодної зброї та дітей у заборонений час.
По правді кажучи, холодну зброю знайшли і купу «малолєток». Однак незрозуміло, чому здорові дядьки в масках матюкали дітей у актовому залі міліції і відносилися до них , як до наволочі. А на закінчення всіх заставили підписати папір, що не мають претензій до дій міліції.
А попробуй поставити претензію масці…
Та сьогодні мова не про те. Уявіть собі ситуацію. Ніч, 20 березня, друга година ночі. До нічного магазину «Торговиця», що знаходиться у приміщенні універмагу, підходять двоє хлопців та дівчина. Один купує сигарети, інший пиво. Збоку розмовляла компанія хлопців (приблизно 7 чоловік) і почали зачіпатися до дівчини.
В цей час нагодився міліцейський патруль (в кількості 3 чол.). Очевидно з того, як віталися, то зрозуміло, що патруль та компанія хлопців (з Пишківців) були добре знайомі. Перебування знайомого патруля додало хлопцям наснаги. Вважаючи, що краще піти з небезпечної ситуації, двоє хлопців та дівчина вирішили піти по вул.Лесі Українки, щоб не мати проблем.
Та не встигли вони дійти до колонки, як їх наздогнали ті ж хлопці, а за ними і патруль. З погрозами один хлопець (а зовуть його Петро Слобода, проживає у с.Пишківці Бучацького району) накинувся на Мирона Н. Одним ударом в обличчя збив зніг. Мирон вдарився головою до каменя і захрипів. А хлопці та міліцейський патруль просто зник.
На протязі трьох(!!!) слідуючих днів лікарі Бучацької центральної районної лікарні не могли встановити діагноз та надати медичну допомогу Мирону. На щастя його на носилках привезли у Тернопіль, де йому зробили томографію, встановили діагноз і почали лікувати травми другої степені важкості.
Через тиждень він почав розмовляти. Лікарі дивуються, чим так можна вдарити, щоб зробити велику травму на обличчі. Можливо у нападника був кастет, припускають вони. Ну а в Бучачі тим часом проводять заходи – захищають честь мундира, ховають патрульних та відбуваються інші речі.
Не сидить склавши руки і Петро Слобода.
В цій історії болить інше. Міліцейський патруль міг все зупинити, але поняття «колєги» стало вище Закону. Однозначно ТАКИМ охоронцям закону не місце в міліції, а з «вовчим білетом», без права роботи ГЕТЬ. Ми нарікаємо, що там у Києві. Ні це тут у нас нема порядку і від нас залежить буде він, чи ні.
Зараз на ліжку у Тернополі лежить круглий сирота, на утриманні якого є старенька бабуся, жінка та маленька дитинка. А лікарі сказали, що мінімум пів – року ніякої фізичної роботи. От вам і ціна одного удару, або людської байдужості.
І це в час Великого посту…
Далі буде…
Коментарі вимкнені.