Поліція мало не заарештувала сьогодні відому тернопільську письменницю

Відому письменницю, поетесу з Тернополя Любов Бурак (псевдо Дзвінка Торохтушко) сьогодні мало не заарештували. Про це вона написала на своїй сторінці в Facebook.

• Проводжаю бійців, пораненого сина моєї подруги і його побратима на лікування до Польщі. Стоїмо з хлопцями біля автобуса, п`ємо каву, розмовляємо, контактами обмінюємось. Розказую хлопцям про “Вєшьчь”. Регочемось.
  І тут підходить воно. В смислі, що бугаїна така – хоч орати запрягай, по життю перекотиполе і все до людини, як горохом об стінку. Котигорошко. Хоча, дихає перегарним пальним, як Горинич. Піднеси сірника – і воно рвоне вогнем.
  – Що? Довоювались, дібіли за Порошенка? Тепер на костилях, з паличкою! Ага! Руsку армію ще ніхто не переміг! – кричить так голосно, що аж відлуння йде.
  Обачні пасажири скоренько розбігаються по автобусах, ті, хто чекав – по кафешках, платформа порожніє. Миршавий чоловічок з великою валізою ховається за автобусом. Хлопці напружуються і очі в них сумнішають. Стає не до сміху.
  – Провокатор? – питає син моєї подруги.
  – Не знаю, – кажу. – Може, просто ідіот. Зараз побачимо.
  А Котигорошка пре:
  – Так вам, дуракам, і треба! Живіть тепер каліками.
  Хлопці підбираються і скрегочуть зубами.
  – Не реагуйте, – прошу. – Я сама.
  А я сама. На порожній платформі. З двома трьохсотими і придурком, який явно шукає пригод.
  – А от я вас, вояків щас як переїбу! – горлає Котигорошко. – От за то, шо ви за Пороха, суки, воювали!
  ВІн люто кидає в нас недопалком. І замахується.
  Щирі українці масово спостерігають із вікон автобуса і кав`ярень. На відстані. Це саме та епічна ситуація, коли, курво, і хата скраю і своя сорочка…
  – Зайдіть до автобуса, – кажу хлопцям.
  Заступаю їх собою. Іще те видовище – Давид з Голіафом, в натурі! І бачу як до моєї голови наближається п`ястук.
  Даремно мама в мене “вєшьчь” відібрала. Але нічого – в наплічнику шість примірників “Масіка” і чотири “Сонечка”, які мала віднести на Нову Пошту дорогою назад. То ними й гепнула Котигорошка. Влучно. Ніс хруснув, заюшився, довбой@б приземлився на дупу.
  – Аааа!!!! – запищала дівчина на сусідній платформі.
  – Що таке? Що робиться? – виглянув водій автобуса з таким пристроєм в руці…Ну, тим, що ним колеса і ребра бортують.
  – Ти шо бля?! – витріщився на мене Котигорошко. – Та я тебе!..
  Але мені вже спокійніше було. За плечима стояв водій з вагомим аргументом.
  – Іди нах@й звідси! – сказала я. – Бо викличу поліцію.
  – Пи@здець тобі! – прошипів він, але пішов.
  Думаєте все? Чорта з два! Щойно автобус виїхав з вокзалу, воно, придурошне, повернулось. В такому стані, наче його траками переїхали. Тобто, до розбитого носяри додались ще підбите око, розквашена губа і роздерта брова. Бррр!!! Зате з поліцейськими. Яким воно пояснило, що то я і два “атошніка” його так побили. І, що в мене в наплічнику “ствол” і гранати.
  І тут звідкись з`явився отой миршавий чоловічок з великою валізою, який ховався за автобусом і запропонував поліції посвідчити, що він саме це власноочно бачив.
  – Щоб тобі повилазило! – мило усміхнулась я миршавій чаполочі.
  – Що у вас в сумці? – спитав поліцейський. – Зброя?
  – Набої, – огризнулась я. – Шість А5 калібру і чотири євроформату.
  Відкрила наплічника, показую.
  – Книжки? – дивується поліцейський. – О! А це що ваші? А це ви? Моя (з наголосом на О) такі має, малій купила. Але, не таку, про Миколая. Нічого собі!
  В цей момент мені попустило, миршава чаполоч кудись зникла. Я видихнула і розповіла поліції, що сталось. Але, оскільки Котигорошко викликав наряд через 102 і поліцейським потрібен був звіт, то пояснення я ще й записала. Так, як і ось тут. Плюс те, що пов`язане зі скаргою потерпілого. Тобто, ось витяг з пояснення:
  “Доводжу до вашого відома, що щодо присутнього тут громадянина, який перебуває в нетверезому стані, з метою самозахисту я застосувала роман і дитячу казку. Після чого послала його нах#й і він пішов. Про те, кудою він туди добирався, нічого не знаю, бо траєкторія пересування даного громадянина мене не цікавить”.
  Але я не про те.
  Я про те, що згідно православного китайського календаря майських друїдів – у нас рік свині. Довбой@би – підвид соціальних свинюк. І в мене є актуальна пропозиція до Головнокомандувача: відправити їх рити окопи. Бо запливли жиром, вдають із себе Котигорошків і рохкають не в тему.