«Санаторій» для бджіл створили у Мишковичах

Цілком зрозуміло, що далеко не кожен може стати успішним пасічником. Тут не допоможуть ні дорогі вулики, ні великі фінансові статки. Пасічництво – це особливе покликання людини. І цим все сказано.

Зі ще зовсім молодим пасічником із Мишковичів Тернопільського району Богданом Лазутою ми зустрілися у нього вдома. Не на пасіці, а в хаті, де побачили незвичний вулик, такий собі своєрідний санаторій для бджіл.
Богданові лише сімнадцять, а стаж роботи з бджолами у нього вже 5 років. А почалося з того, що у дванадцятирічному віці, пасучи корову біля лісу, побачив у дуплі старого дерева рій. Його настільки причарували ці невтомні комахи, що кожного дня навідувався до цього місця. «Бджоли мене мов би гіпнотизували», – каже співбесідник.
І хоча через зиму цей природний вулик згинув, без бджіл уже не уявляв собі життя. Про пасічництво перечитав усе, що потрапляло на очі. І незчувся, як сам втягнувся у цю копітку справу. Та непокоїла давня думка: чому згинули ті бджоли з його дитинства? З часом знайшов відповідь – закліщення. Тоді молодий пасічник зрозумів, що догляд за пасікою – це не лише влаштування вуликів, медоноси і забір меду. Бджоли, попри свою виняткову організацію життя, хворіють і потребують допомоги людей.
В опіці Богдана Лазути тепер понад десяток домашніх бджолосімей і майже сотня на промисловій пасіці. У роботу занурився з головою і не уявляє себе поза своїм медовим царством. Здається, про Божі комахи знає все, але далі вчиться. Добрим порадником для нього є фаховий журнал «Український пасічник», спеціальна література та Інтернет-сайти.
А тепер ще й сам почав удосконалювати технологічні прийоми уже бувалих пасічників. Так знову повернувся до своїх перших дитячих вражень і уроків, до потреби допомогти бджолосім’ї, яка потрапила у скруту. Кожен пасічник знає, що коли матка захворіла і не червить, її треба терміново замінити. Та на це знадобиться чимало часу. Найбільша проблема виникає тоді, коли заміна матки проводиться у післявзятковий період. У молодої матки тоді, природно, починається активне червління. Робочі бджоли, замість спокою, вимушені вигодовувати нове покоління, і до січня кормові запаси у вулику вичерпуються. Пасічник стоїть перед вибором: розформовувати сім’ю, або якось її врятувати.
Ось і придумав молодий пасічник із Мишковичів своєрідний санаторій для такої сім’ї. Цей експериментальний вулик складається з двох частин. Перша засклена і нагадує акваріум. Тут знаходяться рамки з бджолами, пергою, медом та молодим розплодом. Друга, в яку є перехід із першої, – у вигляді затягнутих дрібною сіткою рам. У ній бджоли літають, споживають білковий корм та воду. У «санаторії» під наглядом пасічника сім’я перебуває до весни.
…У кімнаті, де знаходиться цей диво-санаторій, постійно чути легенький гул і вібрацію від бджолосім’ї, а повітря збагачене цілющим прополісом, воском і запахом меду. Це вже санаторій для людей, де на видному місці ікона охоронців бджіл і пасік святих Зосима та Саватія.
Геннадій ЯВОРСЬКИЙ
Фото Володимира МУЖЕВИЧА

Джерело: газета “Сільський господар плюс”