Ще такого в нашому кіно не бачила, – у Тернополі презентували фільм «Такі красиві люди»

14 жовтня у тернопільському кінотеатрі «Cinema citi» показали український фільм «Такі красиві люди» Дмитра Мойсеєва, який спеціально завітав у Тернопіль на перший показ. Автор цих слів стала однією з перших глядачів тієї стрічки у Файному місті.

Після перегляду визначилася, що фільм можна було сміливо назвати і «Такі дивні люди», «Такі добрі люди», «Такі наївні люди», «Такі щасливі (і одночасно нещасні) люди» – все це теми, які обрав для стрічки Дмитро Мойсеєв. Чесно – перші 15 хвилин злилася на себе, що знов намарне потрачу час, пронуджуся увесь сеанс і розчаровано піду додому. Відрадно, замість апріорі отримала апостеріорі. Хоч останні титри побачила з двояким відчуттям, все ж радісно – і цього разу Бобік не здох – українське кіно буде.

Про недоліки, визначені мною-нефахівцем-кінематографу (висловлююсь з точки зору пересічного глядача): репліки героїв надто нуднуваті, непереконливі інтонації акторів (наче щойно прочитали з листочка слова і опинилися перед камерою), та й не говорять так у побуті – якоюсь такою вигаданою українською. Навіть у сім’ях вчителів української мови та літератури від двадцятого коліна так не висловлюються. Зуб даю. Поки золотих не маю.

Але, трясця його матері, яка ж крута художня постановка фільму! Кольори пастельних відтінків в ідеальних контрастах, кожен кадр – досконалий, жодного зайвого прицілу камери. Ще такого в нашому кіно сучасного періоду не бачила. Склалося враження, наче я не на кіносеансі, а в галереї геніального художника. Від такого фільму хочеться читати книжки, вештатись галереями, писати зрештою.

Цей дивний фільм «Такі красиві люди» схожий на не менш дивного свого автора – Дмитра Мойсеєва – егоцентричного чоловіка, який нізащо не визнає чужої думки, якщо вона суперечить його власній. Шкода, що йому так і не зааплодували. Він крутий.

І знов подумалося, як добре, що не живу в Росії, де авторське художнє кіно можна побачити лише на фестивалях. Як добре, що засобом для використання часу у мене є не телебачення, навіть українське. Як шкода, що колись дивилася серіальчики, заповнювала ніші свого уявлення про кіно сміттям. Як круто, що у нас демонструють своє кіно, так-сяк пропагують його. Як соромно, що ми не готові розуміти його. Як хочеться, щоб такі творці кінематографу, як Мойсеєв, відчули вдячність і розуміння своїх робіт у глядача. Може, їм цього не зовсім потрібно, але вони того варті. І все-таки цікаво, яка доля тієї красивої тараньки після зйомок?:)

З фактів:

– фільм повністю знято на державне замовлення

– бюджет – 6 млн. грн. – дуже скромна сума для повнометражного кіно, та й для короткого теж

– картину зафільмували за 25 знімальних днів

– це перша робота автора у повному метрі (в youtube, кажуть, є три короткі стрічки)

– тривалість фільму цілком прийнятна – 94 хвилини (як згадаю 130 хвилин бездарного, кардинально депресивного фільму «Плем’я» – фу).

– від 14 жовтня «Такі красиві люди» – до послуг тернопільських глядачів – слідкуйте за сеансами  «Cinema citi» на сайті http://cinemaciti.ternopil.ua. Дивіться і підтримуйте своє!

 

Ірина ЮРКО