Сто доларів, десять днів, сім країн. Досвід тернопільської мандрівниці Оксани Кузьменко

Як організувати бюджетну мандрівку? Чи страшно самій мандрувати стопом? Що брати в подорож? Про це та інше тернопільська мандрівниця Оксана Кузьменко розповіла під час зустрічі в книгарні «Є». Захід відбувся в рамках проекту «Мандри», модерував Юрій Матевощук.

За 10 днів Оксана побувала у Румунії, Сербії, Хорватії, Італії, Словенії, Австрії та Угорщині. Бюджет поїздки — 100 доларів.

— Навіщо ти складала такий щільний графік?

— Маршрут проклала спонтанно, просто дивилась на мапу та вибирала міста. Я побувала у Клуж-Напоці, Тімішоарі (Румунія), Белграді (Сербія), Загребі та острові Пашман (Хорватія), Трієсті (Італія), Любляні (Словенія), Відні (Австрія), Будапешті (Угорщина). А чому щільний графік? Бо не хотіла ніде замерзнути. Я приїжджала, ввечері, дрижачи, гуляла містом і йшла грітись. Було холодно, бо в частину країн, де побувала, саме прийшов циклон.

— Ти ж у Карпати зимові ходила…

— То інше. Після дороги чи довгого ходіння хочеться погрітись. А це, якщо ти в чужому місці, означає витрачати гроші. Оскільки у мене була обмежена кількість кешу, я економила. Запланувала тратити не більше десяти доларів у кожному місті. Найбільше йшло на пересування, бо ж, бувало, з точки, до якої мене підкинули, треба було дістатись туди, де жив хост, а це могли бути великі відстані. І, якщо в деяких країнах можна було їздити «зайцем» —  Хорватії, Румунії чи Сербії, то в інших – категорично ні. Інша частина витрат мандрівки — їжа. Хоча брала з собою сало, горішки, сухі супчики, сухофрукти, а деякі хости годували, іноді треба було витратитись на їжу.

— Шо було найскладніше в мандрівці?

— Пояснити мамі, куди я їду та для чого (сміється — А. З.)

— Були якісь несподіванки під час подорожі?

— Ні, я була за кордоном не вперше, в мене був досвід  каучсерфінгу та стопу. Єдине, що мене вибило з колії – автобани. Перший раз звернула на них увагу, бо перед тим їздила автобусами та спала всю дорогу.

— Розкажи про особливості стопу.

— Мені багато хто казав, що стопити в Угорщині нереально: там не радо підбирають стоперів, більшість не спілкується англійською. Так і сталось — пересуватись цією країною було найскладніше. Важко було також у Сербії. Румунія, Хорватія, Словенія та Австрія були найсприятливішими для автостопу.  Особливо мені сподобалась Хорватія — за рівнем доброти, щастя, розвитку інфраструктури – для мене це країна номер один.

— Ти їхала сама. Дай поради дівчатам, як убезпечити себе під час такої екзегези.

— Для себе я зрозуміла: якщо можу вижити в Україні з гопніками у підворіттях і неадекватами по сусідству, то якось дам собі раду в Європі. Стоп там значно безпечніший, ніж український. Тут, якщо заснеш, можуть завезти в лісопосадочку і всі діла. А з автобану водій нікуди не зверне – зупинитись можна або на заправці, або в місті. Тому в мене велика любов до автобанів. Що ж до безпеки у кауч-серфінзі, то, коли вибираєш хоста, треба читати відгуки всіх, хто у нього селився, і не поспішати приймати надто привабливі запрошення. Проте все це може не застрахувати, приміром, від безвідповідальних хостів. Чоловік, в якого я мала поселитись в Загребі, коли вже була там, написав, що на роботі в іншому місті й не приїде, тому мені довелось гарячково шукати, де заночувати. Коли знайомишся з хостом чи людиною, котра підвозить, треба одразу показати, що ти серйозна дівчина. Дати зрозуміти, що ти не приїхала в секстур, а маєш інші плани. Головне — чітко озвучити свою позицію, дивлячись в очі співрозмовнику. Це спрацьовувало в усіх випадках. Мій перший хост ліз цілуватись. Але я зразу сказала, що не хочу нічого з ним мати, і він припинив. Спочатку це мене трохи злякало, бо подумала: якщо з того починається, що ж далі буде. Але потім усе було добре. Інші поради – найцінніше: документи, телефон, пауер бенк, картку — носила в герметичній упаковці на шиї. Дрібниці — в сумці-бананці, а в наплічник нічого цінного не клала взагалі. Рекомендую зробити ксерокопії всіх документів і виписати на папір номера телефонів найрідніших людей, номера посольства України у відвідуваній країні та адреси каучсерферів.

— Що ти брала із собою?

— Як потім виявилось, взяла багато непотрібного. Наприклад, пальник. Не треба брати багато одягу — я взяла три кофти і пожалкувала. Мала дві пари штанів і термобілизну. Саме вона захищала від холоду та була також піжамою. В мене був із собою зимовий спальник, він знадобився двічі. А далі все стандартно — білизна, шкарпетки, рушник, аптечка, подаруночки хостам на згадку про себе.

Записала Анна Золотнюк.

Фото авторки.

Comments are closed.