А той третій празник – Святе Водохреща
Хрещення Господнє – третє і завершальне велике свято різдвяно-новорічного циклу, яке в народі має назву Йордан або Водохреща. Християни відзначають його 19 січня.
Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення в Йордані Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, Він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег – з небес почувся голос Бога-Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на Нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже у цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог-Отець – у голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Обряд Водохреща
Опівночі перед Водохрещам вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Набрана з річки опівночі перед Водохрещам вода – цілюща; вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби. Ще за тиждень перед Водохрещам колись парубоча громада, а пізніше окремі господарі – «спеціалісти» прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою й обливали буряковим квасом, аби був червоний. Біля хреста будували (теж із льоду) престол. Все це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата».
Вранці у церкві відбувається Богослужіння. Після нього весь народ іде процесією на річку до хреста. Кожен несе із собою пляшку або глечик на воду. На річці, біля хреста, весь похід зупиняється і стає великим барвистим колом. Після недовгої відправи священик занурює в ополонку хрест, а в цей час хор співає: «Коли в Йордані хрестився Ти, Господи…»
Коли вже воду освячено, люди підходять до ополонки і набирають у свій посуд цілющої води. Свячена вода неодмінно має бути присутньою під час освячення храмів, житлових і господарських будівель, а також усіх предметів, які використовуються під час Богослужіння.
Йорданські традиції
Після водосвяття всі люди повертаються до своїх хат. Поки мати або старша дочка подасть на стіл обідати, батько кропить свяченою водою усе в хаті та в господарстві. Відтак уся родина сідає за стіл. Перед їжею п’ють свячену воду, оскільки вважається, що освячена на Водохреща вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.
По обіді дівчата бігають до річки вмиватися в «йорданській воді» – «щоб були рожеві лиця».
Якщо на Водохреща дерева вкриті інеєм, то навесні у відповідний день тижня – в п’ятницю, четвер і т. д. – треба сіяти яру пшеницю: «вродить, як гай!»
Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в даному році будуть чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами – у хлібі буде багато «сажки». Побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після Водохреща – «щоби більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».
Коментарі вимкнені.