Добре там, де Тернопіль. Світанок міста у світлинах

Понад багато чого люблю зустрічати новий день з Тернополем. Виїхати велосипедом за кілька митей до того, як зійде сонце, в тишу закутаного в свіжий ранок міста і руки на кермі – прямувати крізь навколишнє безголосся по звивистих асфальтово-бруківних вуличках, оминаючи траву, пророслу крізь дорожнє полотно, минаючи комунальні клумби, сонні вікна будинків, червоні очі світлофорів.

 Вирішуючи, куди прямувати цього разу, майже завжди обираю шлях до озера, до дикого парку/лісу, встеленого зараз пахучим цвітом рясту.

Синоптики прогнозували на сьогодні хмарний ранок, але сонце таки визирнуло з-поза попелястого вкривала, простеливши озером блаженну кількахвилинну доріжку, по ній наближався день.

У квітні Тернопіль знову вбрався в білі шати – цвіте. Якби в снігу була душа, вона, мабуть, пахла, як ряст у Кутківецькому лісі.

Кожне місто має свій запах. Я люблю Тернопіль за це, мабуть, найбільше – смачне повітря. Коли повертаюся звідкись – відчиняю вдома вікно і дихаю, саме в цей момент відчуваю, що повернулася.

Добре там, де Тернопіль.

І. Юрко.

Фото виконані телефонною камерою на світанку 19 квітня 2018 року.

 

загрузка...

Comments are closed.