Мої батьки вважали, що мені буде важко в дорослому житті, бо… — Олена Степанова

З радістю повідомляємо, що на сайті інтернет-видання «Погляд» відновлено проект «Обличчя Тернополя», в рамках якого щодня о 8.30 наші читачі знайомитимуться з людьми, які мешкають у файному місті Тернополі та області. Якщо ви маєте бажання взяти участь в цьому проекті, – просто напишіть нам: poglyad.ternopil@gmail.com, а ми вас “допитаємо”:). 

Тим часом “Погляд” запропонував юристу, громадській активістці з Тернополя Олені Степановій зіграти у словесну гру. Її зміст полягає у тому, щоб продовжити запропоноване речення одним словом або глибокою філософською сентенцією.

Нещодавно я кинула палити.

Останнім часом багато думаю про майбутнє України.

Виходжу з себе, коли хтось намагається маніпулювати чужою думкою.

Мені жаль людей, які не мають власної позиції.

Коли мені було 17, я вчилася у педагогічному училищі і мріяла стати найкращим вихователем. Мріяла, щоб державні норми змінили на користь зменшення наповнюваності груп у дитячих садочках…

Мої батьки вважали, що мені буде важко в дорослому житті, бо дуже вже вперта (усміхається — ред.).

Не читаю книг, в яких гинуть тварини.

Останній фільм, який мене вразив – це британський біографічний фільм 2011 року “Залізна леді” — про найдовше правлячого британського прем’єр-міністра ХХ століття та першої жінки прем’єр-міністра в історії Сполученого Королівства Маргарет Тетчер.

Щоранку я збираюся на роботу і сподіваюся на приємний день.

Якщо подивитися збоку на моє життя, воно схоже на коловерть. Жодної хвилини спокою.

Вважаю несмаком пірсінг в носі, у язиці і в інших частинах тіла.

Не перестаю дивуватися тому, що переважна більшість українців дотримується принципу “моя хата скраю, я нічого не знаю”.

У День мого народження зазвичай отримую в дарунок букет найулюбленіших квітів – бузку.

Тернопіль – це місто, яке описане у акровірші моєї старшої доньки:

Терплячий,
Естетик,
Родинний,
Найкращий.
Охоплений сонцем,
Пітьмою
І щастям.
Ліричний, дотичний
до тебе, до мене,
Такий хроматичний і трохи шалений.
Наповнений сумом, людсЬкою журбою
І скарбом великим, що зветься любов‘ю.
Одягнутий в шати збагненного ранку,
Шепоче кварталами аж до світанку…

Підготувала Ірина Юрко.