«Найцінніше, що здобув за час депутатства – комунікація та довіра виборців», – Назар Зелінка

Про резонансні і буденні проблеми Тернополя говоримо із депутатом Тернопільської міської ради Назаром Зелінкою.

– Як диктує реформа децентралізації, на часі – створення об‘єднаних територіальних громад. Очевидно, Тернопіль тут пасе задніх. На вашу думку, що це означає для міста і його майбутнього?

– Я б не сказав, що місто пасе задніх, бо лише недавно обласним центрам дозволили об’єднуватися в громади, подібна ситуація по більшості таких міст. Звичайно в ідеалі було б, якби місто об’єдналося з навколишніми селами. Адже багато мешканців з приміських сіл і селищ користуються інфраструктурою, медичними, освітніми послугами міста, при цьому лише окремі громади оплачують ці послуги зі своїх бюджетів. Однозначно, Тернополю треба розвиватися, тому те, що навколишні села не мають бажання приєднуватися до міста, не є добре.

– Чому так, яка ваша версія?

– Думаю варто було провести якіснішу «передвиборчу кампанію», під час якої презентувати Тернопіль як центр ОТГ. Показати, що навколишні села отримають від об’єднання з містом. Можливо, навіть прийняти певні рішення з цього приводу на рівні міської ради. Натомість був ряд моментів по дитячих садочках, проїзду в громадському транспорті тощо, які навколишні села не сприйняли як крок назустріч.

Як представник громади Тернополя вважаю, що для міста в загальному добре, що бюджети громад чи району платять у бюджет за освітні чи медичні послуги, які надає місто їх мешканцям, але є важливі нюанси: коли наприклад батьки окремих дітей працюють в місті, відповідно сплачують податки в бюджет Тернополя, тоді в сільську чи районну казну від них нічого не надходить, а за садочки наприклад, за версією міської ради, має платити сільська чи районна рада. Село нічого не отримує від цієї людини, окрім земельного податку та податку на нерухомість, які переважно не є великими. Постає питання: за які гроші село має платити місту, щоб її дитина ходила в дитячий садок? Тому ця ситуація, як «палка з двома кінцями». Логічно було б вважати тернополянами тих, хто наповнює міський бюджет, і питання б знялися. Навколо Тернополя вже створилася маленька агломерація, і потрібно мислити в тому числі і в її форматі.

– А в рамках попередньої сесії Тернопільської міської ради йшлося про створення Тернопільської ОТГ? Як у цьому процесі залучені депутати?
– На жаль, депутатський корпус не залучений до цього процесу практично взагалі. Жодного разу не піднімалося питання про об’єднання. Хоча могли б, наприклад, спільно з різними політичними силами виїхати у довколишні села для роз’яснювальної роботи. Натомість усе відбувається на рівні виконавчого комітету.

Первинним щодо створення ОТГ було рішення, прийняте ще попередньою каденцією, на передостанній сесії частину цього рішення викинули, частину додали – про перспективу приєднання сіл із Зборівського району. Все, на цьому робота депутатського корпусу закінчилася, хоча це непересічне питання. Як мінімум, дивно, чому так.

– Знаю, ви тримаєте на контролі процес демонтажу масивних рекламних вивісок із історичних будівель у центрі Тернополя. Розкажіть, будь ласка, який стан справ?

– Зараз, ми чітко бачимо і розуміємо, що, як мінімум, засилля реклами, її хаотичність спотворює центральну частину міста. Історичних фасадів Тернополя після Другої світової війни збереглося 5 чи 7%,  але і ті закриті потворними вивісками. Відповідно, постало питання, щоб виправляти це, тим паче, інші міста України вже показали приклад, як це робити: Київ, Львів, Івано-Франківськ. Ми почали вивчати їхній досвід, адже є певні проблеми на законодавчому рівні і з впливом місцевих рад на цей процес. Бо фактично як таких дозволів на вивіски не потребується, відповідно підприємці цим зловживають. По-друге, у 2011р. виконавчий комітет прийняв типові правила розміщення вивісок, але, як виявилося, підприємців і навіть рекламістів про них не попереджав ніхто.

У цьому напрямку ми почали працювати, насамперед, по культурних пам’ятках і комунальних будинках, де є простий, чіткий вплив. З приватними будівлями буде важче, але й тут знайшли вихід: будемо вносити зміни в правила благоустрою, які стосуються всіх форм власності. По-друге, є проблема, що наші фасади не паспортизовані.

Можливо, незабаром залучимо дизайнерів, які візуалізують приміром вул. Валову чи Сагайдачного, щоб бодай на комп’ютерній графіці показати, як гарно можуть виглядати ці вулиці. Водночас не ущемленим буде і бізнес, як приклад: компанії “Алло” і “Київстар” в інших містах, де є відповідні правила благоустрою, самі замінили свої вивіски на лаконічні.

Дуже важливо, щоб правила були єдиними для всіх, без винятку.

– Над чим ще зараз працює Назар Зелінка як депутат міської ради?
– Над реалізацією своєї ідеї щодо дитячих атракціонів у місті. Хотів би цю ситуацію вивести на максимально прозорий рівень. Зокрема, запровадити продаж спеціально визначених місць під атракціони через систему Prozorro.Продажі, так місто зароблятиме набагато більше, ніж зараз. Це дозволить на відкритих та прозорих засадах збільшити доходи міського бюджету від надання прав на розміщення сезонних об’єктів сфери торгівлі, послуг, відпочинку та розваг на території міста, адже перемагає той, хто пропонує кращі умови та більшу ціну. На даний момент проводять конкурси, де переможців визначає комісія. Я запропонував внести зміни до Положення про розміщення та облаштування сезонних об’єктів сфери торгівлі, послуг, відпочинку та розваг, якими передбачити, що право на розміщення та облаштування сезонних об’єктів (крім торгових майданчиків біля стаціонарних закладів) надається на конкурсних засадах виключно через систему державних аукціонів ProZorro.Продажі.

– Цікаво, з ким у міській раді звіряєте годинники?

– Само собою, це фракція «Об’єднання «Самопоміч», з якою працюємо чітко, хоча і не без гострих дискусій. З нами рахуються тому, що ми є цілісною структурою.

– Якщо перенести нашу розмову в площину вашого округу, там останнім часом найбільш резонансною є боротьба між громадськістю і забудовником за парк Національного відродження. Можете пояснити, чому так склалося і яка перспектива проблеми?

– Депутатами попередньої каденції ця ділянка була визначена як одна з інвестиційно-привабливих і передана під інвестиційний проект комунальному підприємству «Тернопільбудінвестзамовник». Ця земля формально не є парком, але ті хто поблизу нього виріс знають, що фактично розміщена в ньому. У 2014 тернополяни та громадські активісти не дали збудувати там «Екоготель», будівництво призупинили. Потім це “переграли” під спортивну академію для дівчат-спортсменок, ще пізніше подали це під “соусом” “Вуличної академії”.

– Як кажуть математики про схожу ситуацію, від перестановки доданків сума не змінюється…

– Ми, депутати від «Самопомочі», ініціювали скасувати інвестугоду, щодо побудови «Екоготелю», сесія проголосувала “за” і відповідно виконавчий комітет скасував ту угоду. Згодом «Тернопільбудінвестзамовник» підписав нову угоду на будівництво «Вуличної академії». Що важливо, згідно з генпланом 2012-2017 рр. вся ця ділянка, включно з деревами, була під громадську забудову. Нам вдалося частину цієї землі, ту, де ростуть дерева (йдеться про 1/3 всієї ділянки під забудову), повернути як зону зелених насаджень. Тепер там ніхто не зможе будувати апріорі. Для будівництва залишився лише заасфальтований майданчик. Чесно кажучи, в сесійній залі важко буде щось змінити. Вже відбулося багато наступних рішенню правочинів, і згідно закону їх скасовувати тепер може лише суд. Можна звичайно пробувати і в сесійній залі, але знаю кілька фактів, коли суд скасував подібні рішення сесії про скасування інвестугоди, і це лише підігравало забудівнику. Станом на зараз останнє рішення суду чітко демонструє, що на зеленій зоні не можна будувати, на іншій території – наразі можна, а вищої влади, ніж суд нема, тому щоб зупинити забудову треба інше рішення суду.

– В останні роки двори, що межують із парком Національного відродження, мешканці будинків відчиняють тільки для своїх, майже всюди брами закриті на замок. Це створює труднощі для мешканців сусідніх будинків та інших пішоходів, які хочуть скоротити шлях до парку. Це взагалі законно?

– Насправді, це важке питання. Моя позиція – цих загорож не має бути, або хоча б зачиняти брами на ніч. Згідно з правилами благоустрою, такого робити не можна, але тутешні мешканці намагаються таким чином вберегтися від зловмисників. А вийшло так історично, оскільки свого часу територія, де зараз новобудови, колись входила до власності комунального підприємства “Зеленбуд”, ця земля роками була огороджена бетонними плитами по всьому периметру. Коли тут збудували багатоповерхівки, плити вирішили використати як огорожу.

– Відтоді, як ви прийшли працювати депутатом, що з запланованого вам вдалося зробити станом на тепер?

– Найбільше, що зараз особливо ціную, – мені вдалося побудувати чітку комунікацію із виборцями. Люди знають свого депутата, контактують, співпрацюють, тішить, що є люди, які хочуть щось змінювати.

– Наскільки з вашого досвіду зараз ефективні приймальні депутата?

– Формально моїм обов’язком є проводити прийоми щотижня, і я проводжу їх. Відверто кажучи, люди приходять вкрай рідко.  Переважно у нас пряма комунікація – виборці часто телефонують, зв’язуються у Facebook, зупиняють на вулиці.

– Ви доволі часто буваєте закордоном з метою вивчення різного досвіду місцевого самоврядування. Які ефективні інструменти з тих, що бачили, можна втілити і в нашій площині?

– Як на мене, місцевих депутатів у нас слід переводити на професійний рівень. Можливо, скоротити їхню кількість, щоб депутат мав можливість присвячувати свій час саме місцевому самоврядуванню. Чимало людей досі думають, що депутати місцевих рад отримують за свою роботу зарплату, як парламентарі, тому вимагають відповідно. Важливою є відповідальність самого депутата, адже зараз з нього нічого особливо не спитаєш. Так, є обов’язки, прописані в законі, але народний обранець може не мати на них часу, бо працює на роботі, адже треба за щось жити. Мені пощастило, бо працюю помічником народного депутата за контрактом, так вдається ефективно поєднувати дві роботи. Але я швидше виняток.

– Чимось ще, окрім політики, зараз займаєтеся? 

– Усе без змін: продовжую працювати членом правління на ПрАТ “Опілля”, ну і громадська діяльність в Пласті, на даний час я є головою Станичної пластової ради в Тернополі.

– Незабаром президентські вибори, чи братиме участь у цих перегонах хтось із “Самопомочі”?

– «Самопоміч» однозначно буде брати участь у президентських виборах. Про об’єднання з іншими політичними силами зараз мова не йде. Хто буде кандидатом, наразі невідомо. Ми не є партією вождиського типу, зараз лідером партії є Андрій Садовий, але окрім нього є й інші лідери, які аналогічно мають можливість взяти участь у президентських виборах, на результатами внутріпартійної дискусії.

– Робота депутатом часто складна, виснажлива, забирає багато часу. Чи не було відчуття розчарування від цієї місії і як буде нагода, підете на вибори знов?

– Розчарування нема, бо я свідомий того, що будь-які зміни потребують часу і роботи. Завдяки тому, що отримаю feedback (зворотній зв’язок) від своїх виборців, депутатство мені подобається і пішов би на вибори ще, якщо на це буде воля людей. Попереднього разу, я балотувався вперше, мене практично ніхто не знав, тепер все по-іншому.

– Дякую за розмову!

Підготувала Ірина Юрко.