Виставка «Живопис» Наталії Заставної може тернополян збити з пантелику

Назва виставки «Живопис» львівської мисткині Наталії Заставної водночас проста й збиває з пантелику.

Зазвичай слово живопис використовують для означення робіт, але не як самостійну назву. Тому в цьому випадку є сенс детальніше приглянутись до цього слова.

Очевидно, відштовхуватись варто від його складників – життя й писати. Але не можна нехтувати нашаруваннями значень, що їх слово отримало за роки вжитку. «Живописний» – отже принадний, такий, який хочеться розглядати. Зрештою, ніхто не забороняє поєднувати ці два значення.

До чого я веду? До того, що виставка запрошує не тільки вглядатись вглибину, шукаючи тлумачень, а й ковзати поглядом по власне тілу роботи – його живописній частині. До вільності інтерпретацій підштовхує як назва, так і те, що полотна Наталія Заставна залишила без назв.

– Я займаюсь виключно живописними проблемами: досліджую, як за допомогою кольору, фактури та композиції можна вплинути на емоційний стан глядача, — каже художниця.

На виставці, котра відкрилась цими днями у тернопільській галереї «Бункермуз», Наталія Заставна представила роботи різних років та жанрів серед них — анімалістика, натюрморти, оголена натура, портрети. Для створення полотен використовує акрил, олійні фарби, часто експериментує з матеріалами.

Почнемо з галереї облич. Реалістичні й водночас умовні іноді до метафоричності. Обличчя сучасні й ті, дивлячись на які, на гадку спадають чи не античні типажі. Якась поволока, що оприявлює полотно, значить його простір, але це не означає заборону глядіти всередину, а радше прокладає кілька специфічних координат. Особливо цікаві в цьому контексті кольорові домінанти, що «рухають» спокійні основні барви. Людські образи зайняли три стіни галереї. Вони різні та з різним настроєм, але все ж створюють зібрання органічне. Це галерея образів не деталізованих, а скоріше кольорово й фактурно забарвлених — живописних, зрештою.

У частині анімалістичній різноманітності більшає – маємо, зокрема, пташок, кота, барана, бика. Тварини різні — останній у динаміці, рухається на тебе так, що чуєш, як вібрує земля. Кіт, чий спокій, здається, густий. Баран, повітряний та легкий. І ці миттєвості, в яких схоплені тварини, теж живописні.

Чому варто прийти на виставку?

Очевидно, за вражіннями. І, очевидно за тим, аби побачити один із видів життя — затримане й живописне.

Анна Золотнюк.