Тернополяни дивились, як топиться дівчина, поки Микола Овсейко не почув криків

— Рибаки тепер мене підколюють: “Раз спас, обязан женітса”. А я ж не знаю ні хто вона, ні шо вона. У дитячу лікарню забрали. 15 років має, думав, років із 20 — не менше, бо баба така дородна: кілограмів 60 важить, — каже тернополянин 45-річний Микола Овсейко. Він — капітан міліції на пенсії. Працював старшим дільничним місцевого райвідділу.
31 липня врятував зі ставу в центрі міста потопельницю. До місця події приходить у білій сорочці та штанях. Тримає коричневу барсетку.
— Погода була — фігня. Дощ, вєтєр. Годинка дев’ята ранку. Я отам, біля причалу, сидів. Чую, з острівка крики: “Тяни її, тяни”. Подумав, пацани великого карпа зловили. Пішов подивитися.
Сідає на лавку в тіні верб. Закурює.
— Доходжу до островка, бачу — у воді тєло плаває. Тільки макушку видно. І якийсь двометровий парєнь біля берега бігає: “Поможіть, поможіть!”. Я йому — “Лізем у воду”, а він: “Я плавати не вмію”. — “Атставіть! Ше не хватало тебе потім витягувати”,— кажу. Знімаю плащєвік, туфлі. Мобілку викинув на берег, коли вже в воді був. Доплив швидко за хвилею. За волосся підняв, бачу — баба. За груди її обхопив — хрипить. Кричу на берег матом: “Курва мать, поможіть, б…дь, витягнути!”. Доки тягнув, хвилею плаття зірвало. Виніс на берег, раком поставив, воду викачав. Зробив штучне дихання, непрямий масаж серця. Чую — гикає. Була синя — побіліла. Очі відкриті, але дивляться в нікуда. Пробував говорити — не відповідає. Хтось “скору” визвав. Але у воду ніхто не пригнув.
15-річна школярка родом із Бродівського району на Львівщині. Батьки забрали її з лікарні додому. В обласній міліції Тернополя кажуть, дівчина вже не раз тікала з дому.
— 20 років заліки по медпідготовці здавав. Певне, і мертвого реанімірував би, — продовжує Овсейко. — Ми тренірувалися на резінових говорящих манєкєнах. Якщо правильно все робиш, у нього щоки червоніють і каже: “Дякую, я живий”. Якщо неправильно — “Дякую, я помер”.
Микола Вікторович у 41 рік пішов на пільгову пенсію. Після цього три роки працював у службі охорони банку. Зараз займається рибаловлею, полюванням, збирає гриби. Після випадку на ставу в обласній міліції Овсейку вручили подяку та подарували спінінг і котушки до нього.
— Дивишся новини — там мєнти когось убили, там зґвалтували, п’яний гаїшнік аварію зробив. Таке враження, що мєнти в нас — єдині злочинці. Аж жаба гризе за рідну мєнтуру. Ясно, шо ідіотів у нашій структурі хватає. Але під одну грєбьонку грести не можна. Зараз служба не та. Раніше бачу, хтось сумочку в жінки вирвав: бах-бах, і він уже на асфальті скручений. А зараз когось затримуєш і чуть не руки йому цілуєш: “Добрий день, я сержант Піпіськін”. А пробачте, а дозвольте. Чекаєш, доки дасть тобі в морду.

Андрій ЯНОВИЧ, Gazeta.ua

загрузка...

Comments are closed.