Як звичайнісіньку кухонну дощечку перетворити у мистецький шедевр – знає тернополянка Ольга Ільчишин

Ще зі шкільних літ тернополянка Ольга Ільчишин дивує усіх унікальною технікою петриківського розпису.

Знайомство з казкою
Ольга родом із мальовничого Трускавця. З «петриківкою» познайомилася у Кривому Розі, де кілька років проживала у бабусі. Повернувшись на Львівщину, навчалася у Стрийському художньому училищі, де захистила дипломну роботу – розмалювала календар.
– Коли я у цьому закладі вперше переступила поріг студії петриківського розпису, то мені перехопило дух – стільки жовтогарячих барв я ще не бачила, – пригадує майстриня. – Вироби, прикрашені «петриківкою», випромінювали радість. Складалося враження, ніби я потрапила у казку. Тоді одразу вирішила, що працюватиму тільки у цьому напрямку. Спонукала мене до цього і викладач студії Людмила Олексіївна Луців – уродженка Петриківки, що на Дніпропетровщині. Саме там і зародилася це унікальне мистецтво. Петриківським розписом люди декорували печі та стіни оселі. Робили це за допомогою природних фарб – соками з трав, буряка, горобини. Задля довговічності малюнків соки змішували з яєчним жовтком.

Основний інструмент – «котячка»
Нині Ольга Ільчишин, як і майже всі майстри «петриківки», використовує не природні, а олійні фарби. А от автентичному інструменту не зраджує – малює лише пензлем із котячої шерсті. Ним виводить лише тоненькі лінії. Цяточки та великі мазки робить пучками пальців. Пензель, який називає «котячкою», Ольга виготовляє сама. Навчила її цьому стрийська викладачка Людмила Луців. Майстриня зауважує, що для пензлика підійде лише дворовий кіт, а шерсть має бути лише з живота.
Півень – символ достатку, ромашка – здоров’я
Жінка розповідає, що всі елементи петриківського орнаменту несуть якийсь символ. Для прикладу, півень символізує достаток та гармонію, зозуля – вічне життя, традиційна петриківська квітка «цибулька» – єдність роду, соняшник – це оберіг домашнього вогнища, а ромашки означають здоров’я. Особливістю петриківського розпису є те, що всі елементи повинні гармонійно поєднуватися. У «петриківці» нема жодних ламаних ліній, а композиції з квітів нагадують віночок.
– Техніка петриківського розпису унікальна ще й тим, що не обмежує майстрів у матеріалах, – розповідає Ольга Ільчишин. – «Петриківкою» можна розписати все: і стіни, і дерево, і порцелян, і метал. Її можна поєднувати й з іншими техніками.

Мистецтво, що дає енергію
У творчому доробку Ольги є кухонні дерев’яні дощечки, ложки, тарілки, шкатулки, фарфорові вази і металеві підноси. Крім предметів побуту, жінка розмальовує і панно. Свої вироби дарує рідним і близьким. Їх можна побачити і на обласних ярмарках та фестивалях.
– Той, хто хоч раз спробував себе у цій техніці, – уже ніколи її не полишить, – переконана Ольга Ільчишин. – Кажу це з власного досвіду. Бувають моменти, коли беру до рук звичайний пензель і малюю картини на полотні, але, все-таки, соковитий світ «петриківки» перемагає. Він заряджає яскравими кольорами, піднімає настрій, додає енергії та сповнює позитивними емоціями.
Марія БЕЗКОРОВАЙНА
Фото Івана ПШОНЯКА

Газета “Сільський господар плюс”

загрузка...

Comments are closed.