Життя після вакцинації: температура, головний біль та апатія

Навколо вакцинації зараз найбільше дискусій та суперечок. Люди діляться на тих, які готові вакцинуватися, на тих, хто сумнівається, і на тих, хто категорично проти вакцинації. Є ще ті, хто бачить у вакцинації всесвітню змову.

Я прийняла рішення вакцинуватися виважено. Принаймні, так мені здається. Прочитала статті на сайті МОЗ про вакцинацію, протипоказання, переглянула новина з коментарями офіційних осіб країни, які опікуються вакцинацією. Одразу відкинула статті, в яких «розганяли» паніку про те, що вакцина якась не така. Чому? Бо я не вірусолог, не маю медичної освіти. І для того, щоб скласти своє, персональне враження про вакцину, маю покласти мінімум десять років, щоб здобути медичний фах. Все інше – балачки, які ґрунтуються на наших здогадках, прочитаних десь текстах та коментарях. Я ж цілком згідна зі своїм товаришем, який сказав так: «Ми довіряємо лікарям, коли купуємо ліки по їх рецептах, коли лягаємо на операційний стіл, коли отримуємо результати аналізів крові. Ми апріорі довіряємо. І тут варто довіритися».

І я довірилася. Спочатку подала заявку в додатку «Дія». Потім побачила онлайн-анкету в місцевому медичному центрі, записалася в чергу ще там. Останнє спрацювало і за менш ніж за тиждень після реєстрації мені зателефонували.

За годину я мала прийти у вказане місце та вакцинуватися. Тому для тих, хто реєструвався, варто знати, що слід бути готовим усе залишити та приїхати. Чому так? Бо, приміром, в одній ампулі – десять доз вакцини, які потрібно використати продовж доби, інакше вони стануть не придатні. Якщо у закладі вакцинується лише 9 медиків, то одна доза залишається як залишок і нею може скористатися хтось інший. Як от я.

Так, до речі, вакцинувався мій товариш у селі неподалік Тернополі. Жителям повідомили, що вранці буде можливість вакцинуватися із залишків. Товариш приїхав і отримав вільну вакцину. За його словами, особливої черги з бажаючих і не було.

Зі мною теж вакцинувалися чоловік та дружина похилого віку, яких в чергу записав син.

Процедура вакцинація швидка та проста. Спочатку ти заповнюєш невелику анкету. Для цього із собою просять взяти особисту ручку. В анкеті окрім персональних даних запитають про наявність певних хвороб, алергії, рік останньої вакцинації тощо.

Далі з анкетою проходиш до медичних працівників, які дуже швидко роблять щеплення. У мене це зайняло, разом з роздяганням, до 5 хвилин.

Я запитала про наступне щеплення, яке необхідно зробити за три місяці. Лікарки порадили слідувати за новинами, не чекати дзвінка від сімейного лікаря, а самостійно нагадувати йому про наступну вакцинацію також.

Відчуття

Після вакцинації не виникало, принаймні у мене незвичних відчуттів. За чотири години після піднялася температура до 37 та 5. Та протрималася не довго, кілька годин.

Ввечері температури вже не було, однак сильно боліла голова. Здавалося, що от-от розірветься. Довелося пити знеболююче.

Вранці уже була температура 37, але більше дратував «розбитий» стан: не хотілося нічого робити, не було особливо сил. Враження, ніби не спала усю ніч. Дивний стан, не приємний. Та до вечора він теж минув. Можливо, це просто слабкість, можливо просто хандра, не пов’язана з вакциною. Зрештою кожен організм по-різному її сприймає. Приміром, у мого знайомого була температура 38 і 3. У мене ж такої не було.  Зараз, після кількох днів після вакцинації, почуваю себе чудово. Немає апатії, як у перший день, температури теж немає.

Тут ще слід сказати, що коронавірусом я не хворіла до цього. І знаю це точно, бо здавала тест на наявність антитіл. Рік з моменту епідемії покладалася виключно на свій імунітет. Та вважаю, що вакцинація, – це обов’язок кожного. Чим швидше ми подолаємо епідемію, тим швидше повернемося до звичного життя без вірусу, масок, заборон, локдаунів та закритих кордонів.

Так цього хочеться

Мирослава Гоцько

 

Коментарі вимкнені.