“Люди бояться просто зникнути”, – що відбувається у Криму

Українські військові докорінно помінялись в душі. Літом це були одні люди, сьогодні зовсім інші. Нам постійно навіювали та навіюють оборонну доктрину. Мол українці миролюбивий народ, ми повинні лише оборонятись. А я  скажу Вам словами морського піхотинця, що вийшов з Криму,  і під Маріуполем дав добре під одне місце москалям: наше завдання взяти Москву…

Спочатку я був здивований, а тепер все більше,  і більше підтримую його думку. На Москву! По різному. Партизанськими загонами, штукатурами, столярами, різноробочими. Коктейль Молотова, ще ніхто не відміняв. І як хоч трішки підсмажимо  хвіст Путіну, то і власний народ перестане його боятись…
Про ситуацію в Криму: високі зарплати лише у військових (60000 рублів), та вчителів (на наші гроші 6000-7000 гривень). Все інше населення має зарплату таку ж,  як в Україні. Єдина різниця в тому, що ціни вищі. Сільське господарство приходить в занепад. Специфіка грунту степових районів Криму в тому, що в випадку відсутності поливу більше двох років, волога випарується повністю, і земля перетвориться в солончаки…  Світло відключають, як  і в нас. Навіть Севастополь – військове місто, також відключають.  Населення помалу починає приходити в себе від ідей «Руского мира», однак в голос про це не говорить. Люди бояться просто зникнути. Ось така кримська реальність.

Тарас Білан

Українські військові докорінно помінялись в душі. Літом це були одні люди, сьогодні зовсім інші. Нам постійно навіювали та навіюють оборонну доктрину. Мол українці миролюбивий народ, ми повинні лише оборонятись. А я  скажу Вам словами морського піхотинця, що вийшов з Криму,  і під Маріуполем дав добре під одне місце москалям: наше завдання взяти Москву… Спочатку я був здивований, а тепер все більше,  і більше підтримую його думку. На Москву! По різному. Партизанськими загонами, штукатурами, столярами, різноробочими. Коктейль Молотова , ще ніхто не відміняв. І як хоч трішки підсмажимо  хвіст Путіну, то і власний народ перестане його боятись…
Про ситуацію в Криму: високі зарплати лише у військових (60000рублів), та вчителів (на наші гроші 6000-7000гривень). Все інше населення має зарплату таку ж,  як в Україні. Єдина різниця в тому , що ціни вищі. Сільське господарство приходить в занепад. Специфіка грунту степових районів Криму в тому, що в випадку відсутності поливу більше двох років , волога випарується повністю, і земля пертвориться в солончаки…  Світло відключають , як  і в нас. Навіть Севастополь – військове місто, також відключають.  Населення помалу починає приходити в себе від ідей «Руского мира», однак в голос про це не говорить. Люди бояться просто зникнути. Ось така кримська реальність.