Аграрій Петро Гадз став співавтором книги про музичну культуру Тернопільщини

У книзі згадані всі постаті, які створювали музичну культуру Тернопільщини та 42 заклади, у яких вони працювали й виступали.

– Задум цієї книжки давно виношувався в наших серцях. Було б несправедливо, якби ця золота епоха живої ресторанної музики і найкращі роки юності й молодості покоління, що «робило» пісенну і музичну погоду 1960–1980–их років, стерлися з пам’яті чи канули в минуле безслідно. Хтозна, чи щось подібне з’являлося бодай в якісь області нашої країни, скоріш за все — ні. Та й ще мине кілька років і про той час, його реалії та нюанси вже не буде в кого спитати, не буде очевидців. На жаль, нині про багатьох лабухів говоримо в минулому, хоча всі вони згадані поіменно, – каже Петро Гадз.

Ідея створення книги з’явилася ще минулого року напередодні святкування Дня міста Бучач, розповідає Петро Гадз.

– До Бучача на День міста тоді приїхав Павло Зібров. Він та Михайло Маслій ночували у мене. Вранці, коли Павло Зібров ще приводив себе в порядок, ми з Михайлом почали обговорювати культуру та майбутнє України. Згадали й часи, коли творили Василь Зінькевич, Володимир Івасюк та інші композитори. Ті, які ще живі, і ті, кого з нами вже немає. Тоді ми згадали й про лабухів. Звичайно, згадати є що, адже це наша історія. Михайло запропонував мені видати про них книгу і я одразу погодився. Коли Павло Зібров спустився на сніданок, ми розповіли йому про цю ідею і він попросив обов’язково надіслати книгу йому, якщо ми таки її напишемо. Адже її, за його словами, потрібно розповсюдити по всій Україні, – згадує Петро Гадз. – Ми згадали кожну особистість, усіх соловейків, які прославляли  нашу країну. Коли у вже готовому примірнику я почав читати спогади про Володю Івасюка та Назарія Іванчука, заплакав,  бо згадав ті молоді роки, коли я слухав ці пісні і вже наступного дня їхні твори грали лабухи.  На цьому трималася українська пісенна культура.

Лабухи – так називали музикантів які грали на весіллях та забавах. Вони могли відтворити пісню, яку самі почули лише вчора, пояснює Петро Гадз.

– Що таке «лабух»? Це люди, які лише, почувши мелодію, можуть перекласти її  в музичну партитуру. Їх називають лабухами. Тобто це той, хто послухав і за кілька хвилин вже сам зіграв, – каже Петро Іванович.  

Один з авторів Михайло Маслій зазначив, що більшу частину тексту було написано у період карантину.

– Можна сказати, що це коронавірусне видання, бо воно було створене в період карантину. На початку я думав втілити лише тернопільських музикантів, але Петро Іванович, який дуже добре знає музичну історію районів Тернопільщини, допоміг відтворити їх в тексті. Я щиро йому за це вдячний, адже вони вийшли надзвичайно колоритними, – розповідає Михайло Маслій.

Видання вже встигло отримати чимало схвальних відгуків від відомих музикантів. Серед них – Оксана Пекун та Іво Бобул.

– Зустрічайте новинку! Читаємо разом про надзбручанських музикантів. Колись і ми з Іво Бобулом творили на теренах Тернополя. Дякуємо Михайлу Маслію, Юрію Мерві, Петру Гадзу за чудовий мистецький проект, – написала Оксана Пекун.