На Кременеччині АТОвець змушений не лише воювати за свою землю, а й судитись

9 лютого відбулося чергове судове засідання за позовом заступника головного лікаря ЦРЛ Павла Кісіля до Жолобівської сільської ради, яке зачіпає інтереси атовця. Те, що там було, важко відразу переварити, тому тільки після відвідин святих місць і спілкування з сонячними для мене людьми, з велетенськими потугами спробую описати події того дня.

На підтримку атовця Володимира Власенка зібралася чималенька група у 10 чол. Багато хто з ветеранів прийшов у формі. Інших представників “демократичних” сил, які на початку справи били себе в груди перед телекамерами, тішили сім”ю Володимира Власенка обіцянками, що цю справу не залишать, на суді не було . Не дочекалися і Кісіля. Правда, від нього надійшов лист з клопотанням надіслати запит у Верховний суд щоб дізнатися стан справ щодо його позову (це про вето, накладене сільським головою на рішення дати 50 соток Кісілю, а атовцю – нічого, яке райсуд скасував, а апеляційний визнав законним) та ще з одним цинічним клопотанням, яке особливо обурило присутніх: тих 25 соток, яких сесія сільради виділила йому, залишити у силі, а рішення, що стосується 25 соток атовцю Власенку – скасувати.

Окрім того, стало відомо ще одну річ, з якої напрошується висновок: якщо попреш проти чинуши і зробиш всупереч його бажанню, то тебе зітруть у порошок. Так зробили з сільським головою Жолобівської с.р. Пішов проти начальника, от його і з”їли. Нічого не змінилося. Клан місцевих божків живе по принципу: “Ворон ворону ока не виклює”. Щоб встати з колін, цього принципу варто дотримуватися і простим людям, а не сидіти по норах, закриваючи очі на безчинства, і лише за спинами чи в неті лити бруд на всіх і вся, особливо з фейкових сторінок.

Замість коментарів…  Суд був наступного дня після прем”єри фільму “Кіборги”.Це додало ще більшої гостроти отриманим на суді враженням від .цинізму тих, хто сидить по кабінетах чи з депутатським мандатом. Не вони, а наші діти і чоловіки боронять рідну землю , це матері , діти і дружини біців люблять Україну, бо жертвують своїм найдорожчим, в той час коли “слуги народу” топчуть закони людяності, моралі, держави, прикриваючись гучними гаслами та рвуть залишки того, що з України залишилося.

Надежда Медецкая, Пульс Кременця