“Книжкове Тернопілля 2018” — Частина 1/3

На книжковій мапі України Тернопіль, хоча й не столиця, але і далеко не провінція. З року в рік уми і пера тернопільських (у якнайширшому трактуванні) авторів, як і цехи тернопільських видавництв, творять чимало вартісних книжок. Щоби краще зрозуміти, що являє собою літературна індустрія регіону (її спектр і масштаб), ми вирішили зібрати інформацію про видання пов’язані з Тернополем і краєм (та його мешканцями), що вийшли друком у 2018 році.
Перша частина присвячена художній літературі (у наступних публікаціях будуть представлені дитяча, перекладна та “нехудожня”, переважно історична, література). Слід зауважити, що деякі книжки, технічно, були видані дещо раніше, але саме цьогоріч активно торували свій шлях до читача або ж були перевидані у 2018 році. Укладена збірка не претендує на повноту і довершеність, але сподіваємось, що цікавою вона буде навіть досвідченим книгоманам.

Частина 1/3
20 книжок 2018 року письменників з Тернопільщини (художня література)

 

Дзвінка Торохтушко. Питровна — Алатон

Збірка недитячих новел на кременецьку тематику. Чимало читачів відзначають колоритну мову авторки і неабиякий гумор. Про інші заслуги письма Любові Бурак (справжнє ім’я Дзвінки Т.) чи не найкраще висловився журналіст і письменник, Богдан Волошин: «Є щось таке у її творах, що повертає тебе у світлий і затишний світ дитинства, де завжди сонячно, пахне молоком і свіжоскошеним сіном. Щось таке, що змушує дитинно радіти і щиро тішитись». Судячи з обкладинки, героїні книжки — стильні панянки, залюблені у пам’ятки історії й архітектури краю, та, з огляду на вікове застереження “18+”, мова у книжці, вочевидь, не лише про любов до України.

Дзвінка Торохтушко. #осінь.ню — Підручники і посібники, 176 с.

До ліричної збірка Дзвінки Торохтушко увійшли поезії про жіночу долю, світ, серце. А ще про кохання. Про нього «#осін.ню» оповідає відверто, правдиво, щемно.

Петро Сорока. Апокрифи лісу — Підручники і посібники, 208 с.

Ця книга — завершення трилогії «Симфонія Петриківського лісу», де, як і в попередніх двох книгах, головні герої — пейзаж і мова. Слово “апокриф” натякає на таємничість, а “симфонія” налаштовує на музичний лад. Це проза, але настільки поетична, що багато віршів ховаються. Це щоденник, хроніка, літопис лісу. А ще це колоритний репортаж, можливо, у дещо незвичному для людей темпоритмі, але зате натуральніший, себто ближчий до природи — репортаж із життя птахів, тварин, комах, дерев і квітів.

Петро Сорока. Катарський рубаят

Останнє прижиттєве поетичне зібрання Петра Сороки.

Збірка особлива технікою віршування — рубаї та духовно-релігійною тематикою. Катарські рубаї — це авторська спроба у віршованій формі викласти істинне вчення Христа, не викривлене і не розділене незліченними конфесіями, вчення, що поширюється на всі сфери людської діяльності й життя загалом.

Олексій Волков. Шпиталь — Нора-друк, 400 с.

Авантюрно-медичний роман від практикуючого хірурга і одного з найкращих українських детективістів. Таємниці старого монастиря, у стінах якого в різні епохи побували і лицар-тамплієр, і особистий хірург Наполеона, і польський магнат, а зараз міститься звичайна районна лікарня, намагається розплутати (і знайти скарби) колектив хірургічного відділення. Окрім як інтригуючим детективом, “Шпиталь”, подібно до “Лікарні на відлюдді” (однієї з перших і найуспішніших книжок Волкова), є також романом виробничим — про професію медика, з усім її  колоритом і запахами, особливим гумором, гризотами, бідами і подвигами.

У видавництві “НК-Богдан” цьогоріч вийшли також романи-трилери Олексія Волкова “День відбуття” та “Переможець отримає все”.

Сергій Синюк. Обруч — НК-Богдан, 184 с.

Роман «Обруч» — своєрідний творчий коментар відомого краєзнавця Сергія Синюка до літописних звісток про життя Волинського Тернопілля у княжу добу. Добу жорстоких усобиць — високого милосердя, кривавої байдужості — і впертої любові…

Олег Клименко. Там, за Збручем… — НК-Богдан, у 2 кн. (416 с. і 480 с.)

Коли в книжці майже на тисячу сторінок описується доволі незначний часовий період (лічені тижні), очевидно, що описувані події і люди постають майже під мікроскопом. І це, мабуть, виправдано, адже йдеться про кінець серпня-початок вересня 1939 року в Західній Україні, час напередодні і на початку Другої світової війни, про що у масовій свідомості українців або дуже мало знань, або ж вони спотворені. В основу роману-хроніки покладено маловідомі, драматичні історичні події, які відбувалися зокрема на території Тернопільщини. На сторінках роману в гостросюжетних та екстремальних, а часом комічних ситуаціях здебільшого діють герої зі справжніми іменами, що надає йому документальної достовірності.

Марія Лішнянська-Лавренюк. Калина січена — НК-Богдан, 368 с.

Ця книга — сторія кохання й становлення особистості дівчини, яка волею долі опинилася на лезі жорсткого протистояння ідеологій, націй, світів. Персонажі цілком реально сприймаються у вирі подій, що відбувалися на Тернопільщині впродовж найтрагічнішого десятиліття (1939–49), яке перекраяло не лише сім’ї, території, а й світогляди. Це любовний, соціальний, історичний і психологічний роман.

Юрій Камаєв. Мед з дікалоном — НК-Богдан, 216 с.

Перевидання збірки історичних оповідань, яка свого часу стала дуже успішним дебютом кременецького автора в царині історичної прози.

Книга Юрія Камаєва — це свого роду кишенькова енциклопедія визвольних змагань українців у ХХ столітті. Проте справжню цінність роману становлять не відомості про кількість ґудзиків на мундирі українського авіатора 1919 року, а промовисті свідчення про те, як «простий тутейший дядько стає бійцем», озброєний гурт — армією, а місцеве населення — нацією.

Memento Momentum свободи — Темпора, 344 с.
Збірник творів переможців Першого конкурсу історичного оповідання «ProМинуле», темою якого були Українські визвольні змагання. 15 історій про драматичні події 1917-1921 років. Оповідання Мар’яни Максим’як описує листопадові події 1918 року, які відбувалися у Тернополі та Бучачі. Головними героями оповідання є Остап Луцький і Вільгельм фон Габсбурґ, які зіграли чималу роль у подіях національно-визвольних змагань того часу.

Олександр Вільчинський. У степу під Авдіївкою — Фоліо, 187 с.

Роман про сучасну російсько-українську війну. В основу повісті «У степу під Авдіївкою» лягли особисті враження автора, який узимку 2016–2017 років перебував як рядовий боєць в одному з добровольчих підрозділів під Авдіївкою. Головні герої книжки — люди цивільних професій, які вимушені були взяти до рук зброю, захищаючи країну. Всі вони різні, але усіх їх єднає небайдужість і небажання здатися Мордорові на поталу.

Ганна Осадко. Жити просто — Зелений пес, 204 с.

“Жити просто” це не лише назва поетичної збірки Ганни Осадко, але й життєве кредо авторки, а також її побажання своїм читачам.

Жити просто не так то й просто, як це може видатися на перший погляд чи як про це заявляє авторка-”простачка”. Однак, якщо заглибитися у поезію, не обмежуватися самим лише гаслом-назвою збірки, починаєш вірити, що ота простота не така вже й недосяжна.

2018 року збірка вибраної лірики “Жити просто” Ганни Осадко здобула перемогу в номінації «Художня література» літературного конкурсу імені Михайла Коцюбинського.

Віктор Янкевич. Тенета — НК-Богдан, 200 с.

За позірною легкістю детектива криються непрості особистісні та соціальні проблеми, які зачіпає автор у романі — дружба й самотність, згубний вплив соціальних мереж та інтернету, що інколи призводять навіть до смерті (на перший погляд, добровільної). А ще, як і в реальному житті, у “Тенетах” таємниці і злочини чомусь краще вдається розплутувати журналіст[к]ам, аніж так званим правоохоронцям.
Цьогоріч вийшов друком також ще один детективний роман Віктора Янкевича — “Копія”.

Ніна Фіалко. Холодний вітер перемін — НК-Богдан, 384 с.

У звичайній сім’ї три сестри торують шлях у майбутнє. Вибір старшої зупинився на мальовничому Тернополі, де швидкими темпами будували бавовняний комбінат і заманювали дівчат перспективою не тільки гідної праці, а й наданням безкоштовного житла. Після закінчення училища молодші сестри успішно влилися в новий колектив і про краще життя не мріяли. Старша обрала іншу спеціальність і вважала, що людина створена для щастя і не повинна всю себе віддавати роботі.  Героїні кохають, народжують дітей, розлучаються, шукають і знаходять сенс буття.

19 різдвяних історій — ВСЛ, 216 с.

19 сучасних українських письменників написали історії про те, яким різним буває Різдво. Про те, яким різним буває життя. Серед них й три історії від наших земляків: Ірини Савки “Зимові свята”, Мар’яни Савки “Собачого Нового року! Котячого Різдва!” та Надійки Гербіш “Жовтневе різдво Ханни”.

Теодозія Зарівна. Сходження на Кайзервальд — ВСЛ, 232 с.

Книгу прози Теодозії Зарівної сформували вісім оповідань, дві повісті («Записи на подолку» і «Дівчинка з черешні») та щось на кшталт нарисів-спогадів під загальною назвою «Сонце сходить у Чорткові». Вдумливий читач неодмінно знайде тут для себе й інтелектуальну, й естетичну поживу.

Назарій Заноз. Книга дивностей — Лаурус, 260 с.

Колекція з понад чотирьох десятків оповідань про життя маленького містечка (Теребовлі та околиць), в якому люди ще мають час спостерігати, думати, відчувати.

Одне з оповідань цієї збірки — “Фелішберто” — переможець конкурсу “Новела по-українськи-2017”.

Леся Романчук-Коковська. Місто карликів — НК-Богдан, у 4 кн/2 томах (544 с. і 584 с.)

Так непросто розрізнити справжнє від рядженого, так непросто всупереч усталеному й вигідному стати в обороні світла. Дивовижні, неймовірно інтригуючі події, що збурюють тихоплинність буття курортного містечка; чудернацькі переплетіння трагедійного минулого із почасти фарсовим сьогоденням; пристрасті, зачарування й розчарування, символи та реалії, магія непояснимого. А понад усім — містика, містика, містика… Усе це крізь призму почувань і одкровень головної героїні — лікаря Софії Зорич.
Цьогоріч також завершено перевидання популярної серії романів Лесі Романчук “Софія” (у 8 кн/4 томах).

Ірина Мацко. Містика Тернового поля — Мандрівець, 56 с.

Збірка містичних історій, пов’язаних із Тернополем. Загалом у книжці дев’ять “легенд” і три розділи: Кутківецькі історії, Привиди Микулинецького кладовища, Де живуть привиди у Тернополі? Невідомо, чи легенда про тернове поле якось тут прив’язана до Яна Амора Тарновського, але за це точно варто випити теренівки (багато).

Віталій Шамал. Загадка Бони

Події книжки відбуваються у наш час на вулицях древнього Кременця, а її головними героями є студенти Кременецької педагогічної академії. Про книжку поки що маловідомого автора висловлюється популярна і досвідчена письменниця, Любов Бурак: “Гарно, стильно, ніжно, закохано, інтригуюче і ще якось так… Так писати можуть лише кременчани. Які знають, що Бона — не лише гора в центрі міста. І знають, що легенди — не завжди лише перекази.”

Підбірка “Погляду”