Юлія Цвігун про тернопільські місця для повернення та любові віддалік

Коли я думаю про свої улюблені місця в Тернополі, я умовно розділяю їх на два типи. Є місця, які я часто навідую і в які хочеться повертатися. А є ті, враження від яких скріплено особливими спогадами, наче печаттю, і я продовжую любити їх здалеку.

Першим я назву парк Національного відродження. В кожному фрагменті мого життя є спогад, який має стосунок до цього місця. Там я каталась на санчатах та самокаті, вигулювала собаку. Щодня пересікала його по дорозі до школи та назад і щоразу раділа, коли бачила білок (їх там дуже багато!). Відвідувала гучні концерти на Співочому полі, купувала хот-доги (які в час далеких шкільних років були ще рідкістю), серед численного натовпу бавилась в гру “Хто нарахує більшу кількість знайомих” з друзями дитинства, каталась на колесі огляду. Йшла на пробіжку в легкі та важкі вечори.

Озеро (так, я відмовляюся називати його ставом).

Люблю приймати в себе мандрівників і волонтерів та показувати їм місто. Також люблю слідкувати за їхньою реакцією, коли вони вперше бачать водойму. Зазвичай — це здивування та захват. Це можна зрозуміти — масштаби і краса зачаровують.

Я могла б намалювати тут цілу карту з позначками, бо пункт “озеро” криє багато своїх маленьких місць. Єліся, Циганка, острів Закоханих та інша сторона озера були б основними.  Це дуже атмосферні місця зі своїми історіями та спогадами. Загалом я обожнюю літні млосні вечори біля води, кольорові заходи сонця і різноманітність маленьких подій навколо водойми, що відбуваються тут і там.

Nota Bene: обхід озера по всьому периметру займає близько півтори години. І дуже зближує.

Новий Світ

Для мене це найзагадковіший район Тернополя. Він однозначно асоціюється з весною перші квіти та численні плодові дерева вибухають цвітом і кольором, а веселі струмки мандрують закрученими вулицями. У підлітковому віці любила тікати туди від зайвих очей, заходити в дворики та фотографувати цікаві деталі химерних старих будинків. Досі щоразу, коли потрапляю туди, відчуваю цей трепет і передчуття відкриттів.

Дахи багатоквартирних будинків

Звісно, це не виражене тернопільське місце, та все ж воно має достатньо вагоме значення серед місцевих любителів дещо авантюрних посиденьок. Є один дах поруч із моїм домом, куди я приводжу найособливіших людей. Але загалом цікавість цього місця в тому, що воно має різне розташування, але однакову висоту 🙂

Такі місця значно додають розмовам затишності й душевності. Заходи сонця стають ще більш особливими, зірки – чіткішими, а все інше – несуттєвим.

Юлія Цвігун.

Фото авторки.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *