Граната у сортирі

Це – тривожний симптом, причому не тільки для опозиції, а для України загалом. Якщо вже лідер партії з багатомільйонною підтримкою, кинутий по бєспрєдєлу за грати, не є достатнім подразником для своїх прихильників – значить, в Україні немає опозиції. Це погано хоча б тому, що лише конкуренція є стимулом для руху, а за її відсутності наша політика має усі шанси повторити долю КПРС, однак з набагато швидшим і печальнішим фіналом.

Тому, попри усю мою нелюбов до Тимошенко, я продовжую вважати, що Юля не повинна була сісти за грати – особливо за такими вражаючими своїм дебілізмом звинуваченнями і на такий невиправдано тривалий строк.

Тут проявилася хронічна нездатність команди Януковича прораховувати комбінації хоча б на кілька ходів наперед, а також передбачати наслідки своїх дій. Цей комплекс Наполеона зіграв з «донецькими» злий жарт: вони, як діти, повелися на запропоновану БЮТівським перебіжчиком Портновим цукерку, а тепер мучаться болями в животі. Це ж так привабливо, а головне просто, виглядає: закрити Юлю, що призведе до росту власного рейтингу. Правда, є ще занудна Європа зі своїми принципами, але вона зазвичай обмежується пустопорожніми балачками і не ризикує допустити охолодження стосунків з Україною, щоб, буває, не підштовхнути її до Росії. Та й, зрештою, Україною європейці зазвичай цікавляться не більше, ніж республікою Чад.

Але вийшло усе «вовсе и не так», як співав Лєтов. Прорахувалися і обісралися. Рейтинг ніфіга не росте, навіть навпаки – за два місяці процесу поміркована частина виборців Партії регіонів суттєво переосмислила стан справ і відкололася, а нового виборця відлякує намічена тенденція, згідно з якою якщо вже Юлю посадили, то і «маленькому українцю» теж порятунку чекати марно.

Крім того, Європа і США зреагували як ніколи бурхливо. Звісно, від слів та декларацій до реальних дій – дорога довжиною у безкінечність. Однак осилить її, як відомо, той, хто йде, а ногу для першого кроку світова спільнота вже занесла.

Але найвразливіше місце у цій і без того програшній комбінації Януковича – це Росія. Яка вже встигла охарактеризувати вирок Тимошенко як недружній крок щодо себе. Якби Кремль хоча б мовчав – то «донецькі» точно знали б, що далі заяв у європейських дипломатів справа не піде. Хоча б тому, що це може спровокувати дрейф України на схід.

Тому зараз Янукович нагадує ідіота, який кинув гранату у сортир чисто щоб подивитися, як воно рвоне. А тепер стоїть увесь у лайні, і усі, кого теж заляпало, готові його втопити у тому, що залишилося від вигрібної ями.

Володимир Йадороб, Інфопорн