Сексуальне насильство як зброя війни: як світ карає за ці злочини і як це робитиме Україна
Сексуалізоване насильство — це не просто жорстокий злочин. У сучасних війнах воно перетворилося на інструмент залякування, підкорення, терору й навіть знищення. Саме так воно використовується російськими військовими проти українців. Міжнародне право вже має досвід засудження таких злочинів — від балканських війн до терору Ісламської держави. Сьогодні аналогічний шлях проходить Україна.
Після Другої світової: невдалі спроби правосуддя
Нюрнберзький та Токійський трибунали після Другої світової війни, попри численні свідчення, так і не винесли жодного вироку за сексуалізоване насильство. Хоча у справі Нанкінської різанини й були зафіксовані 20 тисяч зґвалтувань, визнати ці дії злочином не вдалося — таких норм просто не існувало в статутах. Це стало поштовхом для ухвалення Женевської конвенції 1949 року, яка вже прямо забороняла сексуалізоване насильство під час конфліктів.
Балкани: перші вироки за зґвалтування як воєнний злочин
У 1990-х Міжнародний трибунал для колишньої Югославії вперше в історії визнав зґвалтування не просто наслідком війни, а воєнним злочином і злочином проти людяності. Військові сербських формувань організовували так звані “табори для зґвалтувань”. У місті Фоча, наприклад, утримували десятки молодих жінок — більшість не мали 20 років. Троє сербських командирів були засуджені: Драголюб Кунарац — на 28 років, Радомир Ковач — на 20. Це стало проривом у міжнародному кримінальному праві.
Руанда: зґвалтування як частина геноциду
Під час геноциду в Руанді 1994 року сексуалізоване насильство стало ще одним знаряддям масового винищення. Жінок і дівчат тутсі системно зґвалтовували. У справі Матьє Нгірумпатсе та Едуарда Каремери трибунал визнав, що зґвалтування було складовою частиною геноциду. Це стало важливим прецедентом: навіть якщо керівники не здійснювали насильство особисто, їх можна притягнути до відповідальності за бездіяльність.
Рабині ІДІЛ: сучасне поневолення
У 2014 році бойовики “Ісламської держави” захопили іракське місто Синджар. Єзидських жінок продавали як рабинь, ґвалтували, передавали від одного до іншого. У Німеччині вдалося засудити подружжя, яке утримувало єзидку в рабстві, за злочини проти людяності. І хоча міжнародного механізму розслідування дій ІД не створили, справи про сексуалізоване насильство над єзидками сьогодні розглядають на підставі принципу універсальної юрисдикції.
Україна: ті самі методи, нова війна
Російські військові чинять сексуалізоване насильство в Україні із тими ж цілями — зламати, принизити, змусити відмовитись від опору. Найпоширеніші випадки:
-
Катування чоловіків у місцях утримання: удари струмом по геніталіях, зґвалтування, погрози кастрації. Наприклад, лише в ізоляторі Херсона таких потерпілих було 62.
-
Напади на жінок у власних домівках: зґвалтування, утримання, примусове обслуговування росіян.
З початку великої війни зафіксовано 362 випадки сексуалізованого насильства, пов’язаного з конфліктом. Постраждали 228 жінок, 134 чоловіки, серед них 19 дітей. Підозри отримали 82 російські військові, 53 справи передані до суду, 9 осіб вже засуджено.
Досі всі справи в Україні кваліфікували як воєнні злочини, через відсутність механізму правового переслідування за злочини проти людяності. Але вже сьогодні міжнародні правозахисники готують докази для Гааги.
Незалежна комісія ООН визнала тортури та сексуальне насильство в місцях утримання системними. Це відкриває шлях до визнання злочинів РФ не лише як воєнних, а й як злочинів проти людяності.
Матеріал створено в межах проєкту “Боротьба з безкарністю за найтяжчі міжнародні злочини в умовах російської збройної агресії проти України” за підтримки Посольства Швейцарії в Україні та Центру прав людини ZMINA.
