У студентського мера Тернополя з’явилися вороги (інтерв’ю)

Протягом 28-30 червня відбувалися вибори студентського мера Тернополя. Цього року на цю посаду було обрано двадцятирічного студента вже четвертого курсу механіко-технологічного факультету ТНТУ ім. Пулюя Олега Грушицького.

Чи є у тебе хобі та чим ти займаєшся у вільний час?

З дитинства займаюсь образотворчим мистецтвом, а саме ліпленням з пластиліну, недавно сподобалось складання сірникових конструкцій. Дуже люблю подорожувати, відкривати для себе щось нове.

А вільний час на це все є вдосталь?

Часу вільного небагато, а у деякі періоди його практично немає. Більшість свого часу витрачаю на громадську роботу та навчання.

То коли ж ти приділяєш увагу своїм захопленням?

Раз у тиждень годину-дві, як мінімум, я знаходжу для улюблених занять. Адже прагну вдосконалювати свої вміння. Ніколи не зупиняюся на досягнутому, з кожним разом хочу піднятися на щабель вище.

 А громадська діяльність забирає весь час?

Більшість, але ще потрібно ж допомогти вдома по хазяйстві. Ще по вихідних відпочиваю із друзями, чи то на озеро їздимо, чи то у ліс на пікнік.

Попри усю зайнятість, думаю, часу для мрій тобі не бракує. Про що ти мрієш та чи вважаєш  себе мрійником?

О, так, я дуже великий мрійник. Постійно чогось хочу і коли здобуваю, то хочеться нового. Але ці всі мрії не далекосяжні і короткострокові, та є одна ще з дитинства, я хочу стати відомою людиною, мати багато друзів, комфортну домівку та свою cім’ю. Я людина домашня і хочу знайти ту людину, яка б дуже завжди була разом зі мною, яка б мене розуміла і терпіла мою занудність.

А ти зараз закоханий? Чи є вже поряд людина з якою хотілося б цю сім’ю?

Я по характеру романтик. Постійно будую образ ніжної та чутливої дівчини поряд, як одружуватимусь, яка в мене буде сім’я, де ми будемо жити. Проте боюсь зробити перший крок, навіть коли мені хтось дуже подобається, чекаю на те, що хтось зробить його за мене. Кохання це те, чого я прагну і що найбільше хочу знайти, але щоб добитись свого – потрібно багато працювати. Я хочу, щоб моя дівчина, а в майбутньому і дружина мала достойну опору, могла завжди на мене покластись і пишалась своєю половинкою. Чесно кажучи, я дуже боюся закохатися, тому що це змінить моє життя і я вже нічого не вдію. Зараз на першому плані кар’єра, навчання та розвиток, тому дівчини немає, проте, думаю, довго такий статус не протримається.

Чи є у тебе кредо?

Якщо не будувати свою мрію, то хтось примусить будувати чужу.

 Твоє життя після того як став студентським мером змінилося?

Не дуже сильно. Хіба що появилося більше обов’язків та ворогів. У мене ніколи не виникало конфліктів із людьми, адже я не є конфліктним і завжди старався знаходити спільну мову з усіма, але після моєї перемоги виникли деякі непорозуміння. Думаю, що у більшості людей так є: чим вище піднімаєшся, тим більше ворогів з’являється.

Що допомагає тобі не падати духом по житті і рухатися вперед?

Я завжди дивлюсь на той шлях, який вже пройшов та чого хочу в житті. Зараз я живу не так як хотів, а за мене ніхто покращувати його не буде, тому розумію зараз менше розваг і більше роботи, щоб в майбутньому було навпаки. Дуже хочу пробитись в люди і не зважаючи на усі перешкоди впевнено йду до мети, щоб жити краще потрібно не здаватись.

Може у тебе є людина на котру б хотів бути схожий і котру ставиш собі у приклад?

Колись ще в школі на уроках історії мене захопив Авраам Лінкольн. Я довгий час хотів бути схожим на нього, адже починали ми однаково, коли ж підріс зрозумів, що потрібно рівнятись на когось сучасного, проте знову ж таке мене вразив президент США Барак Обама, те як він вміє говорити та його здатність переконувати, ось людина яку потрібно наслідувати.

Чого ти хочеш добитися у майбутньому та у якій сфері діяльності бачиш себе?
У майбутньому я хочу мати трьохкімнатну затишну квартиру в центрі міста, автомобіль, дружину, сина, роботу з власним кабінетом і коло старих добрих друзів. Я люблю працювати головою, допомагати людям та робити щось хороше для свого краю, тому, можливо піду працювати в органи влади або започаткую власну справу. Зроблю все, щоб так і було і чого б це мені не коштувало.

Мар’яна Феник, студентка 2 курсу

спеціальності «журналістика» ТНПУ ім. В.Гнатюка