Андрій Крисоватий: «Наш син народився між двох держіспитів»

Ким планував стати в дитинстві, яким був студентом, на що витрачав стипендію та про інше з нагоди нинішнього свята – Дня українського студента – ми запитали в ректора Тернопільського національно економічного університету Андрія Крисоватого.

У дитинстві хотів стати комбайнером

У дитинстві кілька разів змінював думку щодо майбутньої професії. Приміром, у 5 років хотів стати водієм комбайна, задумав це, коли батько вперше взяв мене на жнива в поле. Тоді вперше відчув бажання керувати чимось великим.

У початковій школі хотів бути космонавтом, тоді читав багато книг у жанрі фантастики, захоплювався можливостями переміщення.

У 7 класі почав захоплюватися хімією, мав високі результати на олімпіадах різних рівнів. Але у випускних класах остаточно визначився на користь іншого майбутнього фаху – економіста. Мене захоплювали логічні ряди на шляху до результату. Для здобуття вищої освіти обрав Тернопільський національний економічний університет, де зараз працюю.

Згадую далекий 1983 рік, коли став студентом першого курсу. Через рік пішов служити в армію – у Прикарпатський військовий округ, був у сухопутніх військах, служив у танковому полку. Після армії відновив навчання.

Студентське життя – це не тільки робота в аудиторіях

Спомини про студентські роки завжди провокують посмішку. Це – найприємніші моменти життя. Зараз, звертаючись до студентів, часто повторюю: живіть гармонійно! Без сумніву, студентське життя – це не тільки робота в аудиторіях, це – гуртожиток, відпочинок, дозвілля.

В молодості захоплювався туризмом, багато подорожував Україною, обійшов Карпати, Дністровський і Бузький каньйони. Розуміння важливості пізнання нового з’явилося саме у цих походах.

Справжня студентська сім’я

У нас була дружня група “Ревізії і контролю” (згодом “Оподаткування”), одна з найкращих в інституті, де навчалися чимало хлопців після армії. Ми всі хотіли бути успішними ревізорами.

Будучи студентом, познайомився з дружиною Оксаною, яка також навчалася у нашому університеті, але на факультеті “Обліку”. Почали зустрічатися на другому курсі, а одружилися після третього. Так створили справжню студентську сім’ю. Обоє були відмінниками.

Син Ігор народився між двох держіспитів: перший екзамен Оксана склала, будучи вагітною, а другий – на восьмий день після родів. Ці п’ять годин, коли вона була на екзамені, я сам бавив сина – дуже пишався собою (усміхається – ред.). Донечка Лілія зараз в 11 класі.

Приємно, що Ігор закінчив ТНЕУ на тій самі спеціальності, що й я. З 19 років веде власний бізнес, відтоді повністю відмовився від мого фінансування. Після другого курсу син заявив мені, що залишає навчання, мовляв має власний бізнес, який забирає багато часу. Мабуть, місяців два переконував його продовжити навчання. На третьому курсі він таки перейшов на індивідуальний графік навчання. Хоча тепер визнає, що не вистачає повноцінних університетських знань, доводиться опановувати їх додатково самотужки. Свою дружину Катю Ігор теж зустрів у стінах нашого університету. Вони подарували нам двох чудових внуків – Єву (4 роки) і Максимка, якому майже місяць.

14 років життя в гуртожитку

Всі студентські роки і перші роки роботи викладачем я жив у гуртожитку – разом це 14 років. Добре знаю, як цікаво і водночас складно жити в цих умовах. Гуртожиток для студента – оптимальне місце, де вчишся комунікувати. Дуже важливо вміти спілкуватися зі своїм оточенням. Студентське середовище загартовує та об’єднує однодумців.

Як у відмінника, в мене була велика стипендія – підвищена становила 60 рублів, звичайна – 40. З третього курсу отримував іменну стипендію – 100 рублів. Дружина мала ленінську – 120 рублів. Об’єднання фінансових потоків між чоловіком і жінкою, навчили нас планувати витрати і доходи, як тепер це прийнято називати, “фінанси домогосподарства”. Старалися заощаджувати. Коли одружилися, вже мали певний бюджет зі стипендій, за який купили меблі в гуртожитську кімнату – тумбочку, телевізор. Любили подорожувати Україною, поїхати на концерти провідних гуртів у Київ – приміром, “Led Zeppelin”, “Джо Дассен”.

Урок через четвірку засвоєно назавжди

 В моєму дипломі була перша і остання четвірка на першому курсі з предмету “Технологія”. Всі одногрупники тоді писали шпаргалки, я теж, хоч і знав, що вони мені непотрібні. Списані папірці в кишені помітив екзаменатор, хоч я і не користувався ними. Тоді я запропонував змінити білет і відповідати усно без підготовки. Викладач погодився, але за умови, що білет вибере сам. Вибрав найскладніший. Відповів на всі питання вірно без часу на підготовку, але викладач все одно хотів покарати мене перед групою і поставив четвірку. Тоді добре засвоїв, наскільки треба бути відповідальним за кожен свій крок.

Люблю спілкуватися з цікавими особистостями. Наприклад, дуже дорожу дружбою із Блаженнішим Любомиром Гузаром, Патріархом Філаретом. Залюбки спілкуюся з іноземними делегаціями, часто відвідую інші виші, до слова, за роки ректорства був у 25 університетах, це дає можливість запроваджувати кращі практики в ТНЕУ.

Ректори у Тернополі – приятелі

З тернопільськими ректорами приятелюємо. Вдячний долі за знайомство з професором ТНПУ Володимиром Кравцем, якого між собою називаємо патріархом. У цього ректора вчуся умінню бути врівноваженим і спокійним у складних ситуаціях.

Пишаюся дружбою з ректором ТНТУ ім. І. Пулюя Петром Яснієм, він доволі прагматичний, має науковий склад мислення, комунікабельний. Між ректорами місцевих ВНЗ ніколи не було конкуренції, є здорове середовище, де кожен доповнює один одного.

Дружу і з ректором ТДМУ ім. І. Горбачевського. Михайло Михайлович Корда – наймолодший ректор в Тернополі. В нас однакові стратегічні думки щодо діяльності університетів. Мені з ним комфортно спілкуватися.

Ректорство – це моє хобі, можливість реалізовувати задуми, а ще люблю працювати з молоддю, організовувати свій вектор руху, підбирати команду, яка допомагає виконати місію. Задоволений, що вже є результати роботи, а студенти відчувають дух автономії.

Завжди буду наголошувати, що в університеті повинен бути дух вільнодумства. Викладачі не повинні бути авторитарними керівниками навчальних курсів – студент має навчатися у викладача, а викладач самовдосконалюватися, спілкуючись зі студентом, адаптуючись до змін.

Ірина Юрко.

Фото з приватної галереї ректора.

Нагадаємо, сьогодні на «Погляді» будуть опубліковані розмови з усіма ректорами Тернополя з нагоди Дня українського студента. Про те, яким студентом був ректор Тернопільського національного технічного університету Петро Ясній, можна почитати тут, про ректора Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка Володимира Кравця тут.