Замок в Микулинцях можна назвати “секретним історико-архітектурним об’єктом”. І не тому, що на його території розташовано військовий об’єкт. Причина значно банальніша – на його території проживає сім’я громадян України – т.з. “охоронці Микулинецького замку”. Так от, територія твердині є таким собі внутрішнім подвір’ям, на яке не потрапиш без дозволу господарів. Проте, видається, що головним “господарем замку” є вгодований вовкодав, з яким не можливі будь-які перемовини. Не вірите? Тоді “забийте” в GOOGLE “охоронці/мешканці Микулинецького замку” і вам відкриються десяток статей на цю тему в купі із телевізійними сюжетами провідних каналів України… про “охоронців замку”.
Якщо відкинути жарти, то серед тисяч відвідувачів замку знайдуться лише десятки тих, хто побував на його внутрішній території. Я впевнений, що серед вас, шановні читачі, багато хто стояв під стінами замку в Микулинцях. Проте, чи багатьом з вас вдалось проникнути за його стіни? Якщо ж ви змогли “взяти замок штурмом”, то в коментарях можете поділитись своїм досвідом…
А все-таки, така секретність Микулинецького замку має більше позитивних ніж негативних моментів. По-перше, ніхто не вештається по небезпечних руїнах. По-друге, зовсім!!! немає сучасних “петрогліфів” на кшталт “тут був Вася” (проте, можна відшукати написи зроблені ще в кінці 19 – на поч. 20 ст.). І, по-третє – на внутрішніх стінах завжди можна відшукати щось цікаве та невідоме. От як, в 2020 році відомий краєзнавець, мандрівник і фотограф
Дмитро Полюхович натрапив на загадковий камінь із написом на івриті. Напис, до-речі, так і не змогли розшифрувати. А відкриття це, мало свої наслідки – пан Дмитро зі своїм фото загадкового каменя переміг у міжнародному фотоконкурсі “Вікі любить пам’ятки”, а єврейська спільнота України присвоїла замку в Микулинцях титул “єдиного в Україні, де є своя єврейська реліквія і загадка”. Не погано, правда ж?
Як виявилось, камінь з написом не був останньою загадкою твердині. Їх є ще чимало. Ось, приміром, на внутрішньому барбакані східної брами автор надибав інший цікавий камінь. На ньому видно частину ренесансного декору у вигляді кам’яної розетки. Поряд склепіння стелі та арка дверей вимурувані із цегли-пальцівки, яка виготовлялась в Україні в 15-17 ст. Отже, будівничі замку скористались фрагментом знищеного декору не пізніше 17 ст., але і не раніше середини 16 ст., коли було зведено твердиню.
Цей оброблений камінь не міг бути прикрасою замку, бо його використали як звичайний будівельний камінь. Поряд з ним є ще кілька подібних прямокутних кусків вапняку, але без архітектурних прикрас. Можливо, вони там є, але камені повернуті до глядача “задом”. Тому, аби їх роздивитись, потрібно зруйнувати стіну (але я не закликаю до цього).
А ще загадковий фрагмент декору нагадує популярні в 16 ст. кам’яні розетки, якими в Галичині (в Європі теж) прикрашали ренесансні портали храмів. От як в Язлівці, що на Тернопільщинні (погляньте на останнє фото). Тут і там помітна схожість: округла стилізована квітка з пелюстками, оточена квадратною рамкою.
Частиною чого могла бути кам’яна розетка із Микулинецького замку? Можливо – це фрагмент храму чи представницької будівлі, яка на момент будівництва замку була зруйнована, і її фрагменти будівничі використали як звичайний будівельний камінь?
Тоді загадковий камінь, можливо, старіший від замку 16 ст? Чи ні?
P.S. На цьому таємниці Микулинецького замку ще не вичерпані. Є ще інші цікаві знахідки, виявлені на стінах твердині, про які розповім згодом.
То, можливо, “охоронцям замку” потрібно подякувати за їх збереження? І це вже не жарт…
Коментарі вимкнені.