Замок в Микулинцях – “секретний історико-архітектурний об’єкт”

Замок в Микулинцях можна назвати “секретним історико-архітектурним об’єктом”. І не тому, що на його території розташовано військовий об’єкт. Причина значно банальніша – на його території проживає сім’я громадян України – т.з. “охоронці Микулинецького замку”. Так от, територія твердині є таким собі внутрішнім подвір’ям, на яке не потрапиш без дозволу господарів. Проте, видається, що головним “господарем замку” є вгодований вовкодав, з яким не можливі будь-які перемовини. Не вірите? Тоді “забийте” в GOOGLE “охоронці/мешканці Микулинецького замку” і вам відкриються десяток статей на цю тему в купі із телевізійними сюжетами провідних каналів України… про “охоронців замку”.

Якщо відкинути жарти, то серед тисяч відвідувачів замку знайдуться лише десятки тих, хто побував на його внутрішній території. Я впевнений, що серед вас, шановні читачі, багато хто стояв під стінами замку в Микулинцях. Проте, чи багатьом з вас вдалось проникнути за його стіни? Якщо ж ви змогли “взяти замок штурмом”, то в коментарях можете поділитись своїм досвідом…
А все-таки, така секретність Микулинецького замку має більше позитивних ніж негативних моментів. По-перше, ніхто не вештається по небезпечних руїнах. По-друге, зовсім!!! немає сучасних “петрогліфів” на кшталт “тут був Вася” (проте, можна відшукати написи зроблені ще в кінці 19 – на поч. 20 ст.). І, по-третє – на внутрішніх стінах завжди можна відшукати щось цікаве та невідоме. От як, в 2020 році відомий краєзнавець, мандрівник і фотограф Дмитро Полюхович натрапив на загадковий камінь із написом на івриті. Напис, до-речі, так і не змогли розшифрувати. А відкриття це, мало свої наслідки – пан Дмитро зі своїм фото загадкового каменя переміг у міжнародному фотоконкурсі “Вікі любить пам’ятки”, а єврейська спільнота України присвоїла замку в Микулинцях титул “єдиного в Україні, де є своя єврейська реліквія і загадка”. Не погано, правда ж?
Як виявилось, камінь з написом не був останньою загадкою твердині. Їх є ще чимало. Ось, приміром, на внутрішньому барбакані східної брами автор надибав інший цікавий камінь. На ньому видно частину ренесансного декору у вигляді кам’яної розетки. Поряд склепіння стелі та арка дверей вимурувані із цегли-пальцівки, яка виготовлялась в Україні в 15-17 ст. Отже, будівничі замку скористались фрагментом знищеного декору не пізніше 17 ст., але і не раніше середини 16 ст., коли було зведено твердиню.
Цей оброблений камінь не міг бути прикрасою замку, бо його використали як звичайний будівельний камінь. Поряд з ним є ще кілька подібних прямокутних кусків вапняку, але без архітектурних прикрас. Можливо, вони там є, але камені повернуті до глядача “задом”. Тому, аби їх роздивитись, потрібно зруйнувати стіну (але я не закликаю до цього).
А ще загадковий фрагмент декору нагадує популярні в 16 ст. кам’яні розетки, якими в Галичині (в Європі теж) прикрашали ренесансні портали храмів. От як в Язлівці, що на Тернопільщинні (погляньте на останнє фото). Тут і там помітна схожість: округла стилізована квітка з пелюстками, оточена квадратною рамкою.
Частиною чого могла бути кам’яна розетка із Микулинецького замку? Можливо – це фрагмент храму чи представницької будівлі, яка на момент будівництва замку була зруйнована, і її фрагменти будівничі використали як звичайний будівельний камінь?
Тоді загадковий камінь, можливо, старіший від замку 16 ст? Чи ні?
Лише одні запитання, відповіді на які знають науковці Національний заповідник “Замки Тернопілля”.

P.S. На цьому таємниці Микулинецького замку ще не вичерпані. Є ще інші цікаві знахідки, виявлені на стінах твердині, про які розповім згодом.

То, можливо, “охоронцям замку” потрібно подякувати за їх збереження? І це вже не жарт…

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *