Щиро шкода тих людей, які не вміють бачити хорошого

Цими вихідними я гостювала  на Хмельниччині в одному із найкращих сіл  – у своїх батьків.  Мама поділилися думками про дивні, м’яко кажучи,  дії нашої сусідки-родички, про «чудернацькі справи» якої мені доводилося чути не один раз. Проте ситуація, описана мамою цього дня, здалася мені доволі знайомою:  таке ж діється в Інтернет-просторі нашого файного міста.

До чого я веду – зараз зрозумієте. Зі слів мами, у розпалі збирання урожаю вона пішла обривати кукурудзяні качани. А наш клапоть землі, на якому росла кукурудза, якраз межує з сусідським полем.

– Обриваю, і відчуваю, що мені стає погано від жахливого запаху. Як з’ясувалась, сусідка вилила відро фекалій на спільну «межу», побачивши, що я там працюю – розповідає мама.

До слова, вбиральня та гноярня сусідів знаходяться далеко від «межі». Мама ні слова не сказавши сусідці, взялася за свою роботу на наступний день.

Це  не поодинокий випадок схожих діянь з боку «люб’язної» родички. Проте мама ніколи не хотіла конфліктувати, тому просто ігнорувала і досі ігнорує такі «вибрики».

Те ж  саме діється зараз на теренах Інтернету: у  коментарях, у соціальних мережах. Різниця тільки в тому, що більшість це робить анонімно. І запах уявний,  але від цього не менш смердючий. В житті багатьох людей почали переважати зовсім інші цінності: жовч, бруд, зневага. Дуже хочеться не реагувати на них, але наскільки важко не зважати на образи! З іншого боку, з’являються думки про те, як важко їм – скептикам, цинікам, озлобленим… У них майже не має нічого доброго. Лише нечистоти, якими можуть «щиро ділитися»…

Надія Греса