Принадливий Тернопіль. Тут усе пов’язано любов’ю

Тернопіль – місто, в якому мешкає більше 200 тисяч жителів. Кожен тернополянин знайшов своє місце в Тернополі там, де хотів, або там, де виросли його батьки. У когось у серці оселилася Дружба, в іншого – Східний, у третього – БАМ… Хтось не може уявити свого життя без вулиці Валової з її неповторним художнім колоритом і п’янким ароматом кави. А хтось щоразу виходить на набережну Тернопільського ставу, щоб вдихнути свіжість вечірнього повітря та побажати «на добраніч!» зорі на ймення Сонце. Ці місця у Тернополі дуже важливі  для людей, адже навіюють приємні спогади та приносять неперевершене відчуття безпеки і умиротворення… Того самого первісного відчуття, яке заколисувало колись кожне немовля у лагідних обіймах її батьків. Тернопіль живе в людях такими особливими місцями.

Є в Тернополі і моє неповторне місце. Але це не вулиця чи масив. Це надзвичайне, потаємне місце, яке приховане вдень і проявляє себе вночі неймовірним мереживом зоряних намистин і перлами планет, з’єднаних невидимим павутинням всесвітнього тяжіння. Місце варте поклоніння, але, схиливши голову, ти залишаєшся сліпим до його таємної краси. Не понурого погляду, а непогамовних і настирливих очей жадає небесна далечінь.

«Дивачка!», – кажуть люди. – «Чи той Місяць не такий самий, як був учора? І чи він не такий самий будь-де в світі?» Не такий! Бо мандрує за мною вуличками, освітлюючи своїм ліхтариком шлях, аби я не заблукала і щасливо завершила свій робочий вояж. Він чарівний на Київській, вражаючий на Замковій, неймовірний на Микулинецькій. А ще він – частина космічної сансари – безкінечної системи постійних перетворень і взаємодій. Точнісінько як і будь-яке місто та його мешканці. Герої ходять улюбленими вулицями, а вулиці увічнюють героїв меморіальними  дошками. Діти гуляють у тих самих парках, що й їх батьки, а батьки  у цей час насолоджуються прохолодою під кронами дерев, які висаджували ще їхні дідусі. Дерева ж бачили всі три покоління цих людей. І ніби все змінюється, адже наше місто уже не таке, як сто років тому, але все й взаємопов’язано… Пов’язано любов’ю до тих самих вулиць і місцин. Тому і небо тільки тут вабить до щему в серці, бо ці зорі збирали у коралі ще мої батьки. Тисячі людей до мене відчували і тисячі після мене відчуватимуть магнетизм цієї любові до свого краю і свого міста. Тому моє улюблене місце – це Тернопіль, це зоряне небо над ним, сповнене любов’ю більше 200 тисяч людей.

Таня Свинарик-Іващенко.

Фото авторки.