Трохи тернопільської магії дверей (фото)

Кожен об’єкт, навіть найбуденніший (і особливо — найбуденніший!) має в собі, крім звичайної частини буття, котру ми фіксуємо, ще й іншу.
Отак відвернешся, а речі вже трохи інші: чи по-особливому впало світло, чи у скляній поверхні відбилось щось, чи то обереш новий ракурс погляду.
І раптом бачиш усе по-іншому, визбируєш у знайомому «нектар рахманності», як тут пишуть поети, і що б ця метафора в оригіналі не означала, тут вона означає насолоду від буденного, від нескінченних варіацій складників та їх взаємонаснажень.
Отже, нині про магію тернопільських дверей.
Анна Золотнюк.