Збараж у 60-ті роки: Щоб не жити у рабстві, а у вільній Україні, молоді хлопці розпочали боротьбу проти комуністичного режиму. Частина 2

Стаття підготовлена на основі матеріалів архівних кримінальних справ, які зберігаються в Управлінні СБУ Тернопільської області.

«Пройшла майже година, як ми втекли з автостанції. Та все ж вирішили повернутися туди назад і подивитися чи є там наша листівка. Поверталися обережно. На нашому шляху нікого не зустріли. Підійшовши обережно до дверей автостанції, ми побачили що наша листівка висить. Отже ця жінка не зрозуміла що ми робили коло дверей і так собі хотіла нас налякати. Ми швидко зняли її не порвавши і повільно пішли дорогою. Через метрів двісті ми причепили її на опорі на проти кладовища. Після цього ми спокійно пішли центром міста Збаража. Не доходячи ветлікарні ми зустріли міліціонерський патруль. Щоб нас вони не побачили ми швидко повернули в двір одного з будинків і присіли так, щоб нас не було видно з дороги. Коли міліціонери пройшли. То ми попрямували дальше. Проходячи в центрі через площу у місті Збаражі, ми звернули до провулку і перейшли до школи. Там трохи на дворі посиділи і пішли дальше. Побачивши неосвітлену дерев’яну опору, ми вчепили останню листівку кнопками, тому що я викинув клей коли ми тікали від жінки. Після цих наших робіт ми пішли спати. 

Так потім ми більше місяця не поширювали антирадянських листівок. Останній раз ми розклеювали листівки в кінці серпня місяці 1965 року. А тоді ми готували листівки і скверику серед білого дня. Була гарна сонячна тепла погода. Щоб на нас тоді ніхто не звернув уваги у написанні антирадянських листівок, то ми спочатку малювали на аркушах паперу один одного. А потім по черзі почали через копірку писати листівки. Ми написали по дві листівки через копірку. Я листівки забрав до себе в хату і вирішили що у ночі їх розвісимо у місті Збаражі. Пізно вечері до мене прийшов Остапенко. Ми ще посиділи і після двадцять четвертої години ночі пішли. По дорозі вирішили розійтися по одному і самими окремо розвісити антирадянські листівки на вулицях міста Збараж. 

 

Я першу розмістив у центрі міста коло лавочки, а другу коло продовольчого магазину на добре видному місці. Остапенко пішов в напрямку будинку культури і там на дереві розмістив одну з листівок. Другу підсунув під двері в квартиру Лихача. Ще дві на опорах по вулиці Кірова. А я дві тих що не розклеїв, порвав на дрібні кусочки і викинув у смітник.

Через декілька днів ми хотіли заагітувати в нашу антирадянську групу  Грицьова Валерія. Ми з ним зустрілися біля пам’ятника Богдана Хмельницького і почали агітувати, щоб він нам помагав писати листівки та розвішувати у ночі. Я з ним жив по сусідстві  і він був моїм товаришем з дитинства. Він нас спитав що це за організація і хто до неї входить. Тоді я йому відповів що наша партія носить назву СДПУ (Соціал-Демократична партія України). Він уважно вислухав нас, але категорично відмовився від наших пропозицій. Ми тоді попросили його нікому про це не розповідати. Він нам дав слово, що ніхто про нашу розмову знати не буде. Він також відповів що дальше буде нашим товаришем.

 

Через деякий час до мене підійшов стривожений Остапенко і сказав, що він знає, що Олійник побачив у скверику коло лавки нашу листівку, акуратно зняв її і швидко заніс у районний відділ КДБ. У приміщені перебував більше години. Це була на початку вересня 1965 року. Я тоді через пару днів вирішив виїхати з міста Збаража і переїхав до свого брата в Саратовську область. Він там працював автомеханіком в авіаційній частині радянської армії. Я там також влаштувався на роботу і перебував у брата до кінця грудня 1965 року. На початку 1966 року я повернувся назад у місто Збараж.

2 липня 1966 року Управлінням КДБ по Тернопільській області були затримані ФРОЛОВ КОНСТЯНТИН ГРИГОРОВИЧ 29 травня 1948 року народження та ОСТАПЕНКО ВІТАЛІЙ АНДРІЙОВИЧ 11 квітня 1947 року народження. 5 травня 1966 року були заарештовані Управлінням КДБ по Тернопільській області за підозрою у скоєнні злочину, передбаченого статтею 62 чс.1 КК УРСР, а саме виготовлення і розповсюдження в місті Збаражі у липні та серпні 1965 року листівок антирадянського та націоналістичного змісту. В ході слідства встановлено, що Фролов К.Г. та Остапенко В.А. зазначенні свої дії здійснили вперше, знаходячись під стороннім впливом, свою винну визнали, вагомих наслідків їхніх  дій не було. З огляду на викладене, а також враховуючи думку представників громадськості Збаразького району про недоцільність притягнення Фролова К.Г. і Остапенка В.А. до кримінальної відповідальності висловленої на зборах 22 серпня 1966 року. 22 серпня 1966 року на підставі ст..7 КПК УРСР, слідство у справі припинено, Фролова К.Г. і Остапенка В.А. з-під варти звільнено, оскільки вони не становлять суспільної небезпеки.

22 серпня 1966 року

Протокол зборів представників громадськості Збаразького району. Присутніх 550 чоловіків.

Президія зборів.

Потриденний В.К. – голова зборів, секретар РК КП України, Хільманович І.О. –  секретар Збаразького РК КП України, Касьян І.Ю. – голова райвиконкому, Ступак І.М. – начальник КДБ по Тернопільській області, ЖурбенкоЛ.Г. – прокурор Тернопільської області, Шаповал О.М. – уповноважений УКДБ у Збаразькому районі, Пачковський І.Ф. -заворгвідділом РК КП України , Костиря В.І – 1-ий секретар Збаразького РК ЛКСМУ, Шкільняк О.О. –  голова Киданецької сільської ради, Войтина П.Д. – завідуючий Збаразьким РАЙВНО, Мальована З. – робітниця соковинного заводу. 

Порядок денний. Про ворожі дії жителів міста Збаража Фролова К.Г і Остапенка В.А.

(Окремі виступи активних комуністів району)

 

ПІНЧУК О.В. секретар парторганізації райвиконкому.

«Товариші! Сьогодні, ми розбираємо такий ганебний вчинок, якого не можна пережити. Дуже соромно, що ці два юнаки жили, росли і виховувалися у наш час. І ще гірше те, що вони виховувалися в сімї вчителів. Адже це недопустимо, щоб діти в наш час займалися такою роботою. Великий сором батькам, сором вчительському колективу. Усім батькам нашого району треба взяти цей урок. Посилено контролювати, слідкувати за дітьми, постійно їх перевіряти. І ви сьогодні повинні падати падати на коліна  і просити вибачення за ці зухвалі дії у всієї громадськості району. Вам ганьба за ці темні вчинки. Ганьба за те, що посміли зневажати наші священні комуністичні ідеали.»

Виступів багато. І всі виступи говорять про одне. Молодому поколінню нашого Збаразького району потрібно поклонятися комуністичній партії і поважати «РУСКІЙ МІР». А тепер ми дивуємось, чому в нас московська церква, чому війна, чому мала національна згуртованість і так можна поставити багато питань. А тому що за кусок хліба і посади ставали на перше місце комуністичну партію і ще могли продати все, і честь і славу і СВОЮ НЕНЬКУ УКРАЇНУ, Але ці молоді хлопці вже будучи молодими вибрали собі правильний шлях, дорогу до вільної і незалежної України.

МАТЕРІАЛИ ПІДГОТУВАВ НА ОСНОВІ АРХІВНИХ ДОКУМЕНТІВ, ЩО ЗБЕРІГАЮТЬСЯ В УПРАВЛІННІ СБУ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ, ОЛЕГ КРИВОКУЛЬСЬКИЙ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *