96 років життя: як тернополянка Ніна Вірченко пережила сталінські табори і повернула Україні ім’я репресованого математика
У Тернополі живе жінка, чиє життя вмістило майже століття української історії. Ніні Вірченко 96 років. У 18 років вона потрапила до сталінських таборів, де, не маючи паперу й олівця, навчала інших жінок математики, пишучи формули паличкою на піску та снігу. А після повернення з таборів присвятила десятиліття науці й відновленню імені репресованого українського математика Михайла Кравчука.
Про історію Ніни Вірченко розповів у Threads Олександр Лагодзінський.
Мрія стати українською Ковалевською
Ніна Вірченко народилася 1930 року на Черкащині. Її батько був старшиною армії УНР. Родина часто переїжджала, намагаючись уникнути репресій. Україна для Ніни була не абстрактним поняттям із підручника — вона була частиною її родини та життя.
У дитинстві разом із сім’єю вона возила «Кобзар» Тараса Шевченка, який був одним із найбільших родинних скарбів.
Дівчина рано виявила неабиякі здібності до математики. У 16 років закінчила школу в Житомирі із золотою медаллю. Її мрією було стати «українською Ковалевською» — жінкою-математиком, яка присвятить себе науці.
Вона навіть подала документи до Московського університету. Співбесіду проводив відомий математик Андрій Колмогоров. Він давав Ніні задачі, які вона розв’язувала на ходу, а на документах власноруч написав: «Зарахувати».
Однак батьки приховали від доньки виклик із Москви — вони боялися відпускати її так далеко. Ніна залишилася в Києві.
У 18 років — арешт і десять років таборів
Повоєнні роки, голод 1947-го, гуртожиток, де в одній кімнаті жили 19 дівчат. Попри складні обставини, Ніна продовжувала займатися математикою, відвідувала гуртки, концерти та виставки.
Водночас вона відкрито говорила про незалежність України. Була учасницею Товариства свідомої молоді, обговорювала державність, гуртувала навколо себе однодумців.
Ніна планувала поїхати до Львова, щоб налагоджувати контакти з підпіллям. Але перед самим від’їздом її заарештували.
28 червня 1948 року 18-річну дівчину звинуватили в політичній змові та засудили до 10 років таборів.
На неї донесли. Як пише Олександр Лагодзінський, донос на Ніну готували майже півтора року.
Попереду були лісоповал, кам’яний кар’єр, будівництво Братської ГЕС, морози, туберкульоз, погіршення зору та знущання наглядачів. Замість імені — табірний номер Р-840. Лише два листи на рік.
Але навіть у таборі Ніна продовжувала вчити інших.
Математика на піску і снігу
Паперу та олівця не було. Тому Ніна Вірченко навчала інших жінок математики, виводячи формули паличкою на піску.
А взимку — на снігу.
Вона також склала «10 заповідей для української жінки-політв’язня». Серед її табірних подруг була японка Тізуко, яка не пережила ув’язнення.
1954 року Ніну звільнили як засуджену неповнолітньою. Після цього на неї чекало ще шість років заслання.
Спроба вступити до Харкова закінчилася невдачею — через судимість її не прийняли.
Тоді вона почала освіту фактично з нуля. У 24 роки вступила на перший курс мехмату, згодом закінчила аспірантуру, захистила докторську дисертацію та стала викладачкою.
Попри наукові досягнення, роками залишалася під наглядом спецслужб.
Жінка, яка повернула ім’я Михайла Кравчука
У 1965 році, працюючи над математичною фізикою, Ніна Вірченко натрапила на ім’я Михайла Кравчука — видатного українського математика, якого радянська система репресувала.
Кравчука заарештували 1938 року. Він загинув на Колимі. Його наукові праці вилучали, а ім’я намагалися стерти з історії.
Ніна почала шукати його роботи.
І могла обмежитися згадкою про репресованого науковця у своїй статті. Але замість цього присвятила поверненню його імені майже 40 років.
З 1992 року вона започатковувала міжнародні наукові конференції імені Михайла Кравчука. Загалом їх відбулося 18 — за участю науковців із десятків країн.
У 2002 році в КПІ відкрили аудиторію імені Кравчука. У 2003-му на Алеї слави йому встановили пам’ятник. У 2009 році його ім’ям назвали вулицю в Києві.
Ніна Вірченко зібрала вцілілі наукові праці Кравчука та видала три книги. Також зняла документальний фільм «Голгофа академіка Кравчука».
Її почали називати «духовною дочкою Кравчука».
«Українка. Жінка. Математик. Астроном»
За роки наукової роботи Ніна Вірченко стала авторкою понад 600 наукових праць і 20 книг. Її роботи виходили українською, англійською та японською мовами. Одну з книг видали в Токіо.
Ще в юності вона придумала собі псевдонім УЖМА — «Українка. Жінка. Математик. Астроном».
Держава забрала в неї роки молодості, свободу і можливість одразу реалізувати свою мрію. Але не змогла забрати її любов до математики та України.
Сьогодні Ніні Вірченко 96 років. Вона живе у Тернополі. Її життя почалося ще в часи, коли Україна не мала незалежної держави, пройшло через сталінські репресії та радянські переслідування — і триває тепер, коли Україна знову бореться за свою свободу.
«Моя любов — Україна і математика», — говорив Михайло Кравчук.
Ніна Вірченко присвятила значну частину свого життя цій любові — і повернула з небуття ім’я людини, яку радянська система намагалася змусити світ забути.
Про Ніну Вірченко режисер Олександр Рябокрис зняв документальний фільм «Ужма» — за її підпільним псевдонімом.
Історію Ніни Вірченко варто не просто прочитати. Її варто почути від неї самої.
