“Уважність має бути і страх”: рятувальник з Тернополя Олександр Осадчий розповів про досвід розмінування Харківщини

Рятувальник з Тернополя Олександр Осадчий розміновував Харківщину після окупації. Чоловік родом з Херсонщини.

До війни працював поліцейським. П’ять років тому перекваліфікувався на сапера. Через окупацію з сім’єю переїхав на Тернопільщину. Живе тут майже рік та працює у пожежно-рятувальному загоні.

Олександр Осадчий розповів Суспільному, що разом з тернопільськими піротехніками розміновував Харківщину майже два місяці.

“Траплялося дуже багато різних небезпечних предметів, які були залишені і які не вибухнули, або навмисно були залишені для того, щоб люди, коли повертатимуться втрапляли в таку пастку. Н априклад, позиція російських військ була і вони свої позиції, під’їзди до них з можливого підходу наших військ дуже мінували. Ставили міни протитанкові, протипіхотні”.

"Уважність має бути і страх": рятувальник з Тернополя розповів про досвід розмінування Харківщини
Рятувальник під час розмінування. Фото: Олександр Осадчий

За словами чоловіка, одну з пасток із вибухівкою знайшли в місцевому банку.

“У них там в середині був сейф. Готівки там вже не було, але цього ніхто не знав. Вони робили там закладку, наскладали вибухонебезпечних предметів. Вибух був дуже великий. Вікна повиносило, стеля впала, двері впали. Снарядів було дуже багато. Вибухнули не всі. Дещо вибухнуло, а ті, що не вибухнули, їх просто порозкидало”.

"Уважність має бути і страх": рятувальник з Тернополя розповів про досвід розмінування Харківщини
Процес розмінування. Фото: Андрій Брик

Олександр Осадчий каже, за день могли зняти до 14 протитанкових мін.

“Все залежить від того, наскільки небезпечна територія, який грунт, як вони замасковані. Було таке, що лежить міна, її заховали під матрацом, матрац якось там закріпили. Просто в лісі матрац, що він там робив? Прямо на проїзній дорозі. Ми вирішили, як будемо проїжджати, його треба перевірити. Він ще й там примерз. Ми його акуратно віддерли, відтягнули, а під ним міна”.

Інколи розміновувати території доводилося під ворожими обстрілами.

“Коли ми там працювали вдень прилетів “Смерч” із касетними елементами. Він розкривається в небі і на землю падають готові елементи: протипіхотні міни або протитанкові”.

На Харківщині Олександр працював у групі з 5-ти рятувальників. Повернулися живі й неушкоджені.

“На жаль, відділення, яке змінило нас на тому напрямку, буквально за два тижні, стався підрив на міні ПОМ-3. Міна сучасна, з сейсмічним датчиком, дуже небезпечна. Начальник групи Гоцуляк Сергій Євгенович отримав поранення, несумісні з життям”.

Чоловік каже, професію піротехніка йому допоміг обрати старший брат Сергій. Він також сапер.

“Він їздив в зону АТО. Був там одну ротацію, потім другу. Я тоді працював в поліції. Робота цікава, але я ніби не на своєму місці був. Він каже: “Якщо хочеш, переходь в піротехніки. Зараз піротехніки країні дуже потрібні, роботи дуже багато. Перейдеш, спробуєш, якщо буде виходити, то будеш працювати”.

У пожежно-рятувальній службі Олександр працює 5-й рік.

“Уважність має бути і страх. Кажуть, коли в сапера немає страху, то йому треба йти на пенсію. Тому що треба боятися того, з чим ти працюєш. Інакше отак підійшов без підготовки, а я з таким стикався не один раз, взяв, – один необережний крок і він може бути останнім”.

Коментарі вимкнені.