«Гельсінська ініціатива-ХХІ» підтримує ідею відзначення «Року Іди Фінк на Тернопіллі»

У листопаді 2021 року виповниться 100 років від народження Іди Фінк (1) — відомої у світі письменниці, яка народилася і провела свої молоді роки у місті Збаражі на Поділлі.

Іді Фінк довелося пережити трагічні події нацистської окупації та втрату багатьох близьких людей. Відтак значну частину її творів займає згодом тема Голокосту. Її творчість в Україні поки що недостатньо відома. Лише у 2017 році у “Видавництві Старого Лева” (Львів) вийшла її перша книжка українською – повість “Подорож” у перекладі Наталки Римської. За відгуками читачів, ця книга – прекрасний, рідкісний зразок людяності у нелюдських обставинах. Зараз готується до друку друге видання творів письменниці на її батьківщині.

Ювілей Іди Фінк, який збігається у часі із скорботним 80-ми роковинами від початку трагедії Голокосту в Україні, є слушною нагодою для пробудження зацікавленості її творчістю, для переосмислення трагедії війни та злочину геноциду.

Громадянська ініціатива «Рік Іди Фінк на Тернопіллі» має за мету прийняття рішень про відзначення 100-річного ювілею письменниці Збаразькою міською та Тернопільською обласною радами з відповідними програмами заходів.

Культурно-просвітницька кампанія, яка є частиною діяльності у рамках цієї ініціативи, повинна сприяти формуванню поваги до мультикультурної спадщини краю, розумінню цінностей людської гідності та прав людини шляхом засвоєння історичного досвіду. Незнання місцевої історії Голокосту інколи породжує упереджене ставлення до національних меншин та окремі прояви ксенофобії. Кремлівська пропаганда використовує їх для поширення світом міфу про масовий антисемітизм та навіть існування “фашистського режиму” в Україні. Проголошення “Року Іди Фінк” на патріотичній Тернопільщині з нашого боку є гідною відповіддю кремлівським пропагандистам.

Програма заходів у рамках «Року Іди Фінк» могла б включати:

• проведення у Збаражі у листопаді 2021 року Першого літературно-мистецького фестивалю “Повернення Іди Фінк”;

• заснування літературно-мистецької премії імені Іди Фінк “Творчість заради діалогу та порозуміння між людьми та народами”;

• публічні заходи з популяризація творчості Іди Фінк у медіа-просторі, у навчальних закладах та бібліотеках;

• промоція виходу у світ другого видання оповідань письменниці українською мовою;

• увічнення пам’яті про письменницю у рідному місті Збаражі у формі встановлення меморіального знаку / пам’ятника;

• промоцію ідеї зйомок документального фільму про Іду Фінк, її літературні твори та її Збараж;

• пошук інформації про Іду Фінк та її родину для майбутніх публікацій тощо.

Досвід тих українських міст, які активно та систематично популяризують мультикультурну спадщину, зокрема літературну творчість іншомовних авторів (Кременець – Юліуш Словацький, Бучач – Аґнон, Дрогобич – Бруно Шульц, Чернівці – Пауль Целан, Броди – Йозеф Рот, Бердичів – Джозеф Конрад, Верховина – Станіслав Вінценз тощо), свідчить про позитивний вплив такої діяльності на культурний розвиток і привабливість міських громад. Вважаємо, що творча спадщина Іди Фінк могла б з часом стати літературною візитівкою Збаража та сприяти таким чином популяризації міста у сфері культури та туризму.

Ідею «Року Іди Фінк на Тернопіллі» пропонують: Тетяна Федорів, історикиня, дослідниця історії Голокосту, життя та творчості письменниці Іди Фінк, стипендіатка освітньої програми Ягелонського університету з юдаїки для молодих науковців, громадські організації «Докудейз», «Гельсінська ініціатива-ХХІ», ЕГО «Зелений Світ», «Вільний Світ», «Кіноклуб медіапросвіти з прав людини Docudays UA при Тернопільському національному педагогічному університеті ім. В. Гнатюка тощо. Ми розраховуємо на підтримку цієї ініціативи від широкого кола партнерів.

*  *  *

1.    Іда Фінк, у дівоцтві Ландау (1921 – 2011) — відома у світі польськомовна письменниця єврейського походження, яка народилася і провела свої молоді роки у місті Збаражі на Поділлі. Батько письменниці, Людвік Ландау (1889 – 1964 ) у 1919 році підтримував становлення української державності у Галичині, він служив лікарем 21 бригади Української Галицької армії. У 1920 – 1942 роках працював лікарем у Збаражі. Мати, Францішка Штейн-Ландау, працювала вчителькою у місцевій гімназії.

Після завершення гімназійної освіти Іда навчалася у Львівській консерваторії по класу фортепіано. У 1941-42 була ув’язнена нацистами у збаразському гетто. Після втечі з гетта удвох з сестрою Ельжбетою у 1942 – 45 роках переховувалася з підробними «арійськими» документами. У 1957 році Іда Фінк-Ландау разом з батьком, сестрою та чоловіком, Бруно Фінком, емігрувала до Ізраїлю.

Твори Іди Фінк відзначено літературними преміями багатьох країн – Премією Анни Франк (1985, Голландія), Премією меморіалу Яд Вашем (1995, Ізраїль), Премією імені Альберто Моравіа, Премією польського ПЕН клубу (2003) і Премією Пінхаса Сапіра (2007). Остання премія присуджується виключно авторам творів, написаних на івриті. Іда Фінк стала єдиним лауреатом цієї премії з огляду на заслуги у описанні трагедії Голокосту. Про її долю та за мотивами її творів знято фільми у Франції, Німеччині та Ізраїлю. Вважається однією з найбільш шанованих єврейських авторок ХХ століття.

Її твори перекладено з польської: на українську, іврит, англійську, німецьку, французьку, голландську, норвезьку, данську, італійську, російську мови.

Олександр Степаненко.

Громадська організація «Гельсінська ініціатива – ХХІ».

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *