«Його вітали і поважали за будь-якої влади: і за радянської, і за нової України». Не доживши одного дня до 91-річчя, помер зразковий господарник Тернопільщини Іван Сороколіт

Колектив інтернет-видання «Погляд» висловлює щире співчуття депутату Тернопільської міської ради Івану Сороколіту та його родині з приводу непоправної втрати – смерті дідуся. Прикро, Іван Михайлович не дожив однієї доби до свого 91-го дня народження.

Народився Іван Сороколіт-старший 12 травня 1926 року в с. Олександрівка Тростянецького району на Вінниччині. Був українським господарником, агрономом, мав звання Героя соціалістичної праці. Із сім’єю пережив Голодомор, брав участь у Другій світовій, отримав бойове поранення.

Після демобілізації трудову діяльність почав завідувачем клубу села Клювинці Гусятинського району Тернопільської області.

54 роки був головою колгоспу «Маяк» у селі Котівка Гусятинського району. Прийнявши весною 1956 року відстале господарство з великими боргами перед державою, з 15 карбованцями на поточному рахунку, з наявним поголів’ям 37 корів та 86 свиней, без жодної зернини насіння в засіках, завдяки вмілому і ефективному керівництву вивів його у передове підприємство загальнодержавного («всесоюзного») масштабу. Пізніше — директор агрофірми «Маяк» у цьому селі.

Господарству присвоєне звання «Колгосп високої культури землеробства», у ньому був збудований і діяв новий тваринницький комплекс з вирощування нетелей на 7000 голів. Щільність поголів’я худоби в господарстві складала 120 голів на 100 га сільськогосподарських угідь. Підприємство постійно перебувало в лідерах за врожайністю сільськогосподарських культур у районі та області. Засаджено і вирощено 17 га хвойного лісу, споруджено ставків загальною площею 118 гектарів, збудовано підземну водопровідну мережу для зрошування полів на площі 1000 га.

Іван Сороколіт поряд з виробничими питаннями велику увагу приділяв соціально-культурному будівництву в тих дев’яти населених пунктах та чотирьох сільських радах, що знаходилися на території колгоспу. За рахунок господарства прокладено 26 км магістрального газопроводу-відводу до села Котівка, що дозволило газифікувати не лише саме село, але й третину району.

За роки керівництва Івана Сороколіта в населених пунктах збудовано три будинки культури, три школи, два адміністративних будинки, житловий будинок на 36 квартир, фельдшерсько-акушерські пункти, три дитячі садки, одну церкву, прокладено дороги з твердим, а в село Котівку — з асфальтним покриттям.

Обирався головою ради колгоспів Тернопільської області та членом Всесоюзної ради колгоспів.

«На честь дідуся мене назвали батьки, — написав на своїй сторінці у Facebook внук покійного, депутат Тернопільської міської ради Іван Сороколіт. — Дідусь прожив життя так, що часто прізвище Сороколіт йшло попереду усіх його дітей, внуків та правнуків. Його вітали і поважали при усіх владах. І радянських, і за Нової України. І влади, і опозиції, і чиновники, і сучасні фермери… Пережив Голодомор і ледь не помер… Пройшов війну до самого Берліну і ледь не загинув, втративши багатьох друзів…

Не дивлячись на те, що усі свої здобутки він досягнув в часи СРСР, не проявляв ностальгії за совком. Я навіть дивувався з цього приводу. Він і за старих часів був часто “незручним елементом”, про що розповідав і описував у своїх спогадах. Не дивлячись на усі свої “регалії” та славне життя — єдине, що він матеріально нажив, то це власний простий приватний будинок, автомобіль та земельну ділянку. Так, мій дід “умудрився” не красти!

Не дивлячись на вік, він залишався при світлому розумі і вів бесіди у тому числі зі мною на найсучасніші теми.

Він любив незалежну Україну і вболівав за неї! Він для мене і усієї нашої родини – людина з великої букви!

Коли мені хтось дає комплімент, що я недурний або розумний, то я відповідаю “ви ще з моїм дідом не спілкувались”, — кінець цитати.

загрузка...

Comments are closed.