Гурт Мурени, який зізнався в любові до Тернополя, святкує п’ятиріччя
П’ять років тому вийшов перший диск гурту. Самі ж музиканти почали свою діяльність значно раніше. Соліст гурту Іван Диван, вважає, що в нашому шоу-бізнесі дуже багато пластмасових пісень, тому Мурени останнім часом намагаються робити справжню музику. Нові пісні на 50% соціальні.
Якщо дівчат нема, для них хочеться співати
– Шоу-бізнес адаптується до тих реалій, які є в країні. Добре, що погода не адаптується, – жартує Іван.
Учасникам гурту Мурени подобається Океан Ельзи. Дехто виріс на їхніх піснях.
– Якось я писав одну пісню з альбому «Схожа на осінь», – пригадує вокаліст, – мені ніяк не виходило записати один момент. Тут в студію зайшов Святослав Вакарчук, він порадив, як підлаштувати свій голос. Я скористався його порадами і в мене все вийшло. Окрім ОЕ, люблю «Бітлз» і «Кент».
Чоловік переконаний, якби у гурті була дівчина, то пісні мали б інше спрямування.
– Якби була в нас в групі дівчина, чи жінка, то ми б не мали стільки натхнення співати саме для них, – роздумує Іван, – коли їх нема – хочеться для них дарувати пісні, про них співати.
Іван Диван каже, що над стилем гурту музиканти не задумуються, ділять музику на хорошу і не дуже. Сподіваються: те, що подобається їм, подобається іншим.
Мурени не такі хижі, як їх малюють
Хлопців традиційно питають про те, де взялась така дивна назва гурту. Соліст каже, що традиційно придумував якісь історії про це. Втім, у Тернополі таки розповів, як було насправді.
– Подзвонив продюсер і сказав, Іван Диван, вистачить валятись на дивані, придумуй назву для гурту, – пригадує, – я тоді випадково відкрив енциклопедію. Побачив там слово «морени», це слід від приливу хвилі на морі. Ми дуже любимо море, океан…Я пірнув у філософію моря. Банально було б називатись акули, чи дельфіни. Тому мені прийшло слово «мурени». Я зрозумів, що це не настільки хижа тваринка, як її малюють. Я з нею плавав, вона нічого мені не зробила. Найкраща з них – тигрова. Тому і ми не кусаємось, якщо нас не чіпати.
Мурени кілька разів виступали у Тернополі, цього року приїжджали до нас два рази. Кажуть – цього мало.
– Ми дуже скучали за Тернополем, готові їздити сюди просто в гості, – каже Іван, – Шкода, що так далеко, але два рази в рік приїздити сюди це мало. Ми в черговий раз зізнаємось у любові до Тернополя і до наших прихильників.
Коментарі вимкнені.