Пішов з життя письменник Степан Сапеляк

Вдосвіта 1 лютого перестало битися серця вірного сина України, письменника, публіциста, літературознавця, громадського діяча, багаторічного політв’язня комуністичної системи, лауреата Національної премії ім. Т. Шевченка, уродженця с. Росохач Чортківського району Степана Євстахійовича Сапеляка. Його життєвий шлях важкий і тернистий – це молоді роки в радянських концтаборах за розклеювання  антирадянських листівок і вивішування жовто-синього прапора у Чорткові, насильне спровадження у східну Україну, важка й копітка письменницька праця в ім’я утвердження України у світі. Хоча він мешкав у Харкові, але до останнього подиху любив Тернопільщину, де проживають його старенька мати, брат і друзі, з якими він так любив поспілкуватися й котрі недавно вітали його зі 60-річчям на творчому вечорі в Харкові. Почесний громадянин Тернополя Степан Сапеляк був закоханий у наше місто з його чарівним ставом та зеленими парками; його у Тернополі можна було побачити під час зустрічей із читачами та молоддю, в письменницькій організації чи на врученні літературно-мистецької премії ім. Братів Богдана і Левка Лепких, різноманітних імпрез та мистецьких заходів. І ось він передчасно відійшов у вічність, залишив нам «Тривалий рваний зойк» і «Хроніки дисидентські від головосіку» як «Відлуння вцілілих строф»…

Земля тобі пухом, Степане!

Євген Безкоровайний, Надія Білик, Наталя Колтун, Зіна Кушнірук, Михайло Левицький, Ярослав Лемішка, Роман Лубківський, Микола Мартинчук, Іван Марчук, Богдан Мельничук, Лариса Михальська, Олег Мосійчук, Богдан Ничик, Ярослав Омелян, Михайло Ониськів, Роман і Святослав Півтораки, Орест Савка, Богдан Ткачик, Євген Удін, Віктор Уніят, Петро Федоришин, Богдан Хаварівський, В’ячеслав Хім’як та колектив “Погляду”