Побиття тернопільського студента-сироти: нові деталі справи

Вчора, посилаючись на слова голови Тернопільського обласного фонду “Майбутнє сиріт” Андрія Назеренка, наше видання повідомило про те, що в одній з тернопільських лікарень у важкому стані перебуває першокурсник Тернопільського педуніверситету Андрій Ж., якого ймовірно побили правоохоронці. У 21-річного хлопця немає батьків, торік він вирішив вийти з під опіки дитячого будинку сімейного типу в Більче-Золотому Борщівського району.

В обласній прокуратурі підтвердили, що 9 серпня 2017 року розпочато кримінальне провадження за фактом побиття студента Тернопільського вишу. Проводяться першочергові слідчі дії для встановлення осіб, причетних до даного злочину. Розслідування триває.

Слідство затримується у зв’язку з неспроможністю потерпілого давати свідчення.

Хлопець зараз перебуває у Тернопільській обласній клінічній лікарні, частина тіла паралізована. Він не ходить і важко говорить. В лікарню потрапив без телефону та документів, які досі не знайшли.

Сьогодні «Погляду» вдалося поспілкуватися з колишнім опікуном Андрія – паном Володимиром, який є батьком-вихователем дитячого будинку сімейного типу в Більче-Золотому. Він розповів, що Андрій народився в Кременці. У будинок дитини батьки віддали його через 2 місяці після народження. Хоча рідні брат і сестра Андрія залишилися з батьками, які через 5 чи 6 років померли, в сім’ї зловживали алкоголем. Тоді хлопцю й дали статус сироти.

– Я його взяв у 10-річному віці в свій дитячий будинок із Коропця, – розповів пан Володимир. – Після 9 класу Андрій вступив у Чортківське педучилище, але через незадовільну поведінку його звідти «попросили» в академічну відпустку. Згодом у педучилище він не повертався, натомість вступив у Борщівський агроколедж, який закінчив. Після досягнення повноліття він написав заяву про вихід з дитбудинку в самостійне життя. Це розглядала служба у справах дітей, засідала відповідна комісія Борщівської РДА. Після того, як він вибув з нашого дитбудинку, ми підтримували хороші стосунки. Андрій приходив до нас не раз, називає нас з дружиною татом і мамою. Я йому придбав будинок у Більче-Золотому, де він досі приписаний, має документи про право власності. За три дні перед тою трагедією він приходив до нас. Я просив його не їхати в Тернопіль, мовляв вступив до університету, навчання – у вересні, побудь в нас. Відмовити мені йому було незручно, погодився залишитися, але наступного дня таки поїхав. Потім мені зателефонувала якась пані Зоя і повідомила, що Андрій в лікарні. Вчора я провідував його, возив у інвалідному візку, ходив в університет, де подав довідку про те, що він в лікарні. Заповнив документи на оформлення стипендії.

За словами колишнього опікуна, зараз Андрій у дуже поганому стані, частина тіла паралізована, потрібна реабілітація після важкої операції на мозку. Говорить, але погано.

– Він сильно проситься жити до мене, але з’явилося багато претендентів опікуватися ним, – каже Володимир. – Я сказав, якщо не буде кому забрати його до себе, не відмовлю, але воювати ні з ким не буду.

Про деталі побиття Андрія чоловік не знає. Володіє лише не підтвердженою інформацією: «Кажуть, що він знайшов собі якогось дружка, який в момент бійки був із батьком. Того батька теж побили. Це сталося в якомусь кафе на околиці в селищі Велика Березовиця. Кудись забрали паспорт, телефон, ноутбук Андрія. Я його питаю, «Хто тебе, Андрійку, бив?», відповів, що не знає. Спитав «Може, ти боїшся сказати?», каже: «Боюся».