Студентка оригінально зізналася в любові тернопільському університету

Альма-матер моєї душі… Як шкода, що мною досі не сказано, наскільки тут несказанно. Помережані цівками сонячного проміння стіни, відблиски віконного скла у кришталі чиїхось зіниць, шурхіт осінніх листів, переплетених тугими палітурками книг, розлитий повсюдно в’язкий гамір сплетених розмовами голосів і я… Із грайливим усміхом, застиглим у куточках вуст… Уся до нитки просякнута знаннями та кавою… Із трепетним щастям, яке лелію в ледь теплих долонях…
Я сповнююся ним по вінця лише тут – в університеті, що став для мене не навчальним закладом, а одвічною любов’ю. Це незбагненне почуття, яке неможливо пояснити, важко описати, проте, на щастя, легко відчути. Досить дозволити собі лише на мить загубитися в манкій тіні коридорів,  розчинитися в нестримному потоці невиспаних, але завжди усміхнених облич, прислухатися до шаленого серцебиття у власних грудях, коли переступаєш вже такий рідний поріг ТНПУ імені В. Гнатюка.
Ще з першого перехопленого подиху я зрозуміла, що це саме те місце, якому хочеться  присвячувати вірші та карбувати їх на припорошених буденністю скрижалях вже пізнаних мною душ. Знемагаю  від нездоланного бажання закричати на весь світ про те, що навчаюся в одному з найкращих університетів України, маю дивовижну можливість насититися джерельними водами знань та досвіду не просто викладачів, а істинних педагогів, причаститися духовною величчю вкраїнського слова та вкотре переконатися в тому, що на розпутті нелегкого вибору майбутньої професії я звернула у правильному напрямку.
Так дитинно щаслива, що не в змозі приховати  злукавлено щирих вогників у бурштині карих очей . Вогників, які запалюються щоразу, коли я переступаю поріг навчального закладу,  з яким навіки пов’язана найтоншими струнами розпашілого серця.
Чому ж я обрала ТНПУ імені В. Гнатюка? Хтозна… Причин настільки багато, що вони сплітаються одна з одною у щось нерозривно цілісне і безмежно жадане. Адже так хочеться думати, що вимріяний мною університет обрав мене сам!
 
Полиняк Марія Сергіївна,
студентка групи УФ-21
факультету філології та журналістики

-1 thoughts on “Студентка оригінально зізналася в любові тернопільському університету

  • 03:10 | 13 грудня, 2017 at 03:10
    Permalink

    Цей текст настільки пафосний, що якось не віриться у його щирість. Він як мед – у ньому настільки багато “солодкого” що стає несмачно. Прочитайте ще раз хоч цей уривок і зрозумієте про що я: :Ще з першого перехопленого подиху я зрозуміла, що це саме те місце, якому хочеться присвячувати вірші та карбувати їх на припорошених буденністю скрижалях вже пізнаних мною душ”….. це лише красиві слова. Жодної конкретики. Хочу побажати юній студентці успіхів у майбутньому, і прошу із розумінням сприймати мою критику.

  • 19:30 | 14 грудня, 2017 at 19:30
    Permalink

    2-ий курс…. приблизно 18-19 років…. типово для дівчат її віку)))

Comments are closed.