Тернопіль – чисте місто, але гаряча вода за графіком – це жах! – каже Влад Беспалов із Донецька

Влад Беспалов приїхав до Тернополя місяць тому. Раніше працював у Донецьку. Каже, що зараз там для журналістики несприятливе середовище. Особливо, якщо маєш проукраїнську позицію. Тому спробує себе у Тернополі – дописуватиме на сайт 0352.

Схід та Захід нашої держави порівнювали вже не раз. Мета цього матеріалу провести паралелі побутового життя у двох містах та побачити різне і спільне з точки зору простого обивателя, пише 0352.

Компактний, чистий та безпечний

Перше, що помічаєш на вулицях файного міста – відсутність сміття. Мова йде не лише про центр, але й про спальні райони. За чистотою Донецька пильно слідкують, особливо у центрі, але в житлових районах комунальники просто не встигають, бо народ часто смітить прямо у власному дворі.

Цікавий і такий момент – у Тернополі немає сильних контрастів між центром та околицями. Наприклад, у шахтарському місті більшість гарних парків, упорядкованих тротуарів, відремонтованих фасадів будинків, посаджених квітів зосереджено у діловій частині міста.

Ще більша різниця між донецькими та тернопільськими селами. Тут я не помітив жодної кинутої чи розваленою хати, навпаки, багато будиночків охайні з гарним подвір’ям.

Файне місто здалося мені безпечним. Я не хочу сказати про стереотипи, ніби Донецьк – місто бандитів. За мої 27 років, я стільки разів повертався додому вночі, але жодного разу не стикався з вуличними злочинцями. Одначе, те що у Тернополі на перших поверхах будинків не ставлять грати, а народ може лишити коляски прямо у під’їзді говорить вже про щось.

 

Я побував в усіх обласних центрах України, але такого компактного та простого в орієнтуванні міста ще не бачив. З однієї до іншої його точки можна пішки дійти за півтори години.

Найбільшою родзинкою міста, безперечно, є Тернопільський став. Катер, музики на Набережній, спритні чайки та неспішність людей навіюють атмосферу морського курорту.

 

Яка тут мова

Хоча я майже скрізь розмовляю українською, багато хто розуміє, що я не місцевий. Кажуть, що занадто чисто говорю та вживаю літературні слова. Наприклад, слово «стривай» замість «зачекай» видає мене. Ще у Тернополі зауважив кілька місцевих слів: бараболі, дефіляда, прошу, пательня, па-па…

А от привітання тернополям здивувало. Зустрічаються ось так один з одним і кажуть: «прівєт» замість «привіт». Хоча на Донбасі є такий хибний стереотип, що на Західній Україні вживають багато польських слів. Але насправді можу сказати, що у мові більше навіть русизмів: повар, носки, клубніка…

Про тернополян та гумор

Окремим пунктом хочу виділити людей. Тернополяни більш чемні, виховані та скромні. Якщо бабусі заходить у тролейбус їй одразу ж поступаються місцем, а у магазині продавець не скаже вам шукати дрібні гроші – він сам розміняє вам крупну банкноту.

З іншого боку ритм життя у місті набагато повільніший, а ще Тернопіль «прокидається» і «засинає» пізніше, ніж Донбас, бо фактична різниця  у часі в 50 хвилин, та і робітничий характер Донецька дається взнаки.

З почуттям гумору у городян дуже добре. Їхав в транспорті і вирішив покуняти, поруч присів дідусь та сказав: Що, у дівчини були всю ніч?

А на ринку, коли спитався, чи можна спробувати полуницю, реалізатор відповіла: Та навіть треба скуштувати!

До речі, про дівчат. Тернополянки більш відкриті і простіші, але донеччанки симпатичніші.

Тут багато людей з якими спілкувалися були у Європі. Це великий плюс, адже це розвиває і ламає стереотипи. Гадаю, якщо б українці з різних регіонів їздили один до одного, то міфів про «бЕндерівців» та «бандитів» з «бидлом» просто б не існувало. Не дарма ж в Європі, після другої світової війни, відкрили кордони і з’явилася купа програм з обміну між країнами, передусім для молоді. Прогресивні люди живуть за принципом: «Будуй мости, а не зводь стіни».

Гаряча вода за графіком – це жах!

Найбільше, що дратує, так це гаряча вода за графіком. Це створю великі побутові незручності – не встиг помити посуд чи скупатися і все, чекай до вечора. У Донецьку вона подається цілий день. Правда така картина далеко не скрізь у нашій області, бо, наприклад, у сусідній Макіївці централізованого гарячого водопостачання нема вже років з 15-ть.

Модні ресторани та кав’ярні

Приємним здивуванням стало кількість модних закладів у Тернополі та ціни в них. Наприклад, страви коштують на порядок дешевше, ніж в нас, філіжанка кави чи пиво вартують всього 10-15 гривень, тоді як у Донецьку гривень з 20.

Що ж до цін в цілому, то на продукти вони однакові, іноді навіть і дорожчі. На Донбасі народ скуповується здебільшого у магазинах великих українських торговельних мереж, а тут замість таких супермаркетів приватні магазинчики та місцеві мережі.

В цілому Файне місто мені імпонує – тут привітні люди, добра екологія, дружня атмосфера та є куди піти, буду радити своїм заїхати сюди на екскурсію!

Влад Беспалов

Comments are closed.